Жак-фаталіст і його пан

– Чи зрiкаетесь сатани й дiл його?

Замiсть того, щоб вiдповiсти, я раптом вискочила вперед, голосно скрикнула, i край епiтрахiлi впав у мене з голови. Вiкарiй занепокоiвся, його супутники зблiдли. Із сестер однi розбiглися, другi, що сидiли, посхоплювалися з великим гуркотом. Вiн дав знак, щоб затихли, а сам дивився на мене, чекав чогось надзвичайного. Я його заспокоiла, сказавши:

– Панотче, то абищиця. Одна з черниць вколола мене чимось гострим. – І, звiвши очi й руки до неба, я додала, вмиваючись слiзьми: – То мене вразили в ту хвилину, коли ви мене питали, чи зрiкаюсь я сатани й дiл його, i я добре бачу, навiщо.

Настоятелька вiд усiх запротестувала, що до мене не торкались. Архiдиякон знов покрив мене епiтрахiллю. Черницi хотiли знову пiдiйти, та вiн дав iм знак вiдступитися й перепитав мене, чи зрiкаюсь я сатани й дiл його, i я твердо вiдповiла:

– Зрiкаюсь, зрiкаюсь…

Вiн сказав принести розп'яття й дав менi поцiлувати; я поцiлувала його в ноги, руки й рану в боцi.

– Боже мiй, Спасителю мiй, Ти, що сконав на хрестi за моi i всього людського роду грiхи, поклоняюся Тобi. Хай окриють мене Твоi муки, хай упаде на мене крапля кровi, Тобою пролитоi, i очищуся. Прости мене, Боже, як я прощаю ворогам своiм…

Потiм сказав менi:

– Визнайте вiру Його… Визнайте любов Його… Визнайте милосердя Його…

Я зробила все це. Не пригадую тепер, як саме висловлювалась, але, мабуть, дуже пiднесено, бо дехто з черниць заридали, обидва молодi церковники заплакали, а архiдиякон здивовано спитав, звiдки взяла я молитви, допiру проказанi.

– З глибини свого серця; це – моi думки й почуття. Свiдчуся в цьому Богом, що все чуе й витае над цим олтарем. Я християнка, я безневинна. Якщо я вчинила якiсь грiхи, то вони тiльки Боговi единому вiдомi, тiльки вiн мае право правити з мене звiт за них i покарати… – На цьому словi я глянула страшним поглядом на настоятельку.

Так закiнчилася церемонiя, якою було ображено величнiсть Божу, споганено найсвятiшi речi й ошукано служителя церкви. Черницi розiйшлися, окрiм настоятельки, мене й молодих церковникiв. Архiдиякон сiв, видобув заяву, подану на мене, почав уголос читати ii i питати мене за артикулами, що в нiй мiстилися:

– Чому ви не сповiдаетесь?

– Мене не пускають.

– Чому ви не причащаетесь?

– Мене не пускають.