Двері в день. Міс Адрієна

Справдi, зовнiшнiй вигляд зовсiм вiдповiдав комiсарському, як уявляв собi комiсара Терещук. Бойовий вигляд Гая, що був одягнутий в сiру напiввiйськову одiж, таки спантеличив хитру лисицю Терещука, який тепер чогось зрадiв.

– Хе-хе-хе-хе!.. – скрипуче смiявся Терещук. – Хе-хе-хе-хе!.. А ваш мандат? – раптом запитав вiн серйозно, дивлячись на Теодора.

Гая одразу збентежило таке запитання, i вiн мимоволi посунув руку в кишеню, але потiм, схаменувшись, зупинився.

– Мандатик, мандатик! – говорив Терещук, показуючи правою рукою на лiву долоню.

Гай щось зрозумiв i знову полiз до кишенi. Вiн пригадав, що в нього мусить бути якийсь папiрець, де на заголовку мусить стояти слово мандат. Гай витягнув кiлька документiв, пошукав серед них i, нарештi, простягнув Терещуковi папiрець.

Це було доручення Гаевi органiзувати заводський клюб, дiстати книжки, меблi тощо, але просто по звичцi до видатних назв у тi часи на ньому згори стояло слово, яке так подобалось Терещуковi, маленьке незначне слово – мандат.

Терещук, мабуть, був письменний, бо вiн старанно перечитував папiрець, i обличчя йому посвiтлiшало. Може, вiн думав про якусь вигоду з цього для себе, може, вiн був задоволений, що комiсар, за якого вiн мабуть уважав Гая, так швидко й не перечучи погодився показати йому, Терещуковi, свiй мандат. А може вiн просто хотiв познайомитися, якi були мандати, – все це рiшити було важко, але було очевидним те, що Гай все бiльше подобався йому.

Поки Терещук старанно розглядав з усiх бокiв папiрця, дверi хати тихо рипнули. Гай обернувся й побачив, що до нього з великим кухлем води пiдходить бiлява дiвчина. Те, що вона бiлява, i те, що в неi в руках кухоль, Гай побачив трохи згодом, а тепер вiн бачив лише однi широкi блакитнi очi, що ввесь час ставали ширшими в його уявi, поки не заполонили ввесь мозок, поки не стали двома фйордами чарiвноi географiчноi мапи, бо вони були блакитними, як фарби на мапi, а справжнiх фiйордiв Гай нiколи не бачив, – доки вiн не вiдчув у своiй руцi холодне залiзо кухля й фйорди знову стали блакитними очима.

Гай i Марiя, яка винесла йому води, наче зачарованi, дивилися один на одного. Вони були захопленi, враженi, немов вони колись бачили один одного, наче колись вони один одному приснилися, наче така сама зустрiч була кiлька вiкiв тому, i вони тепер дивуються з того, що знову зустрiлися в таких самих умовах.