Двері в день. Міс Адрієна

Крiм того, одразу впадали в очi його не в мiру довгi руки, нiби вiн мав щось спiльне зi своiм мавпоподiбними пращурами, i це було дуже недавно, а пальцi здавалися чiпкими й жилавими, i вони ввесь час ворушились, нiби збиралися зняти з вас одяг, а може просто стиснути за шию. Але в рухах його, в тому, як вiн поводився, в тому, як ходив, не було нiчого задирливого, одвертого, навпаки, все було заховане i навiть зменшене, запобiгливе.

– Пане, – знову з таким же звертанням попросив Гай, – чи не можна у вас напитися води?

– А чого ж, водичка божа, як же, можна, можна, водичка божа! – улесливо заговорив Терещук, – От чого iншого, то не знайдете.

Бачите, ми простi люди, – показав вiн на себе, – а водички можна. Повiтря й водичка божi… дихайте, пийте, донесхочу…

Скупому Терещуковi, може, й води було шкода, але ввiчливе звертання Гая одразу пiдкупило його. З такими людьми, як Терещук, треба було бути дуже обережним та хитрим. Щоб досягти чого-небуль, треба було так само, як вiн, прикидатися, прилащуватися й показувати зуби тiльки в зручний для цього момент.

Його можна було бити лише його зброею, але й те лише тодi, коли зброя була гострiша за його.

– Без бога нi до порога, як то кажуть, а без доброго слова i собаки ласкавим не зробиш, – вiдповiв хитро Гай, але його вiдповiдь не влучила в цiль.

– Правильно говорите, молодий чоловiк, шанувати треба всяку твар! – з якимсь росiйським акцентом промовив Терещук. – Я бачу тут цiлу компанiю, так вам на всiх води, чи тiльки кухоль для вас?

– Лише для мене, добродiю, з мене кухля вистачить! – вiдповiв Гай.

Терещук повернувся, прочинив дверi в хату i крикнув голосно, але вже iншим тоном, що в ньому можна було почути навiть суворого наказа:

– Марiе, винеси парубковi води!

Потiм знову повернувся до Гая i якось гостро поглянув на нього.

– А ви, молодий чоловiк, напевне парубок? Працюете де в мiстi, чи що? У вас там уся молодь в комiсарах працюе? – хитро закинув вудлище Терещук.

– Авжеж, – удаючи наiвного хлопця, вiдповiв Гай, – а якже, у нас багато комiсарiв.

От i я теж комiсар, можна сказати. На ввесь завод комiсар: без мого наказу – нi тпру, нi ну… Накажу кухлi робити – роблять, накажу гуляти – гуляють. Ви не думайте, добродiю, що я з простих… я грамотний…

Вiдповiдь Гаева чомусь сподобалася Терещуковi, хоча Гай брехав неймовiрно. Терещук зiйшов з порога хати. Вiн пiдiйшов до Теодора i навiть погладив його по плечу, нiби оцiнюючи й оглядаючи з усiх бокiв.