Нещоденний щоденник

би так тiсно тулилися один до одного, як хати на Боснi – мало мiсця для горян i на землi, i пiд землею; у церквi правилася Служба Божа, священник повернув голову вiд престолу й, певне, хотiв, як i тi жiнки, якi клячали й молилися, вгадати, що це за чужак увiйшов з топiрцем до церкви й чому стоячи творить молитву, – хто з них мiг знати, що в мене нога хвора i вклякати менi не можна; нiхто мене не впiзнав, я за хвилину вийшов з церкви й спустився стежкою у боснiйську видолину.

Ось тут, коли на Великдень розходилася молодь з гаiвок, я завжди з острахом минав гурт дiвчат, серед яких стояла Анничка Грицикова, яку я кохав ще з першого класу, а вона про це й не здогадувалася – належала-бо Василевi Шевцевому й померла на сухоти перед самим шлюбом – найвродливiшi трацькi дiвчата вивмирали в сорокових, i красуня Наталка Слободян, яку я лише один раз поцiлував у тому он вiльшанику, – теж зчахла; i чому Господь так запопадливо забирав iх до себе, певне, шкодував iхньоi краси, яка мала потiм знидiти в колгоспному крiпацтвi; я минав зграйку дiвчат з опущеною головою, а одного разу – то був будень, який враз засвiтився для мене величним святом – у цьому замуленому нинi ставку купалася сiльська блудниця Олена, вона зовсiм не засоромилася, коли я надiйшов, – навпаки, повернулася, заслiплюючи мене своiм прекрасним тiлом i, по колiна стоячи у водi, заманювала грiшним кучерявим лоном; я не втiкав i не наближався до неi – стояв, зачарований найпотаемнiшим видивом, аж поки вона не занурилася по шию у воду й глузливо зареготала; я спинаюся стежкою помiж тинами, а в селi тихо, навiть нiхто з вiкон не виглядае; скрадаючись, проходжу чужими садами, допадаючи до рiдного й теж чужого тепер дому, перетинаю обiйстя дiда Федора, найближчого нашого сусiди; Федора давно вже на свiтi немае й хата його спорожнiла – всi повивмирали й нiхто вже ii не доглядае, а от вулики з Федоровоi пасiки ще стоять рядочком – мертвi й струхлявiлi; врештi виходжу на дорогу, бiля якоi громiздиться глупа забудова – нiби ангара чи казарма, i хто ii й для чого вибудував, а за нею – мiй рiдний дiм i рiдна криниця.