Справи Шерлока Голмса

– Що за гра зараз коiться, графе? Чого хоче цей хлопець? Що в нього?

Його голос був глибоким i хриплим.

Граф стенув плечима, а вiдповiв Шерлок:

– Якщо дозволите сказати це двома словами, пане Мертон, я буду змушений повiдомити, що все вирiшено.

Боксер усе ж звернувся за поясненнями до свого соратника:

– Вiн намагаеться бути смiшним, чи як? Та я зараз не в гуморi.

– Нi, якраз навпаки, – заперечив Голмс. – Думаю, що можу пообiцяти, що вам незабаром буде не до жартiв. А тепер прошу вашоi уваги, графе Сильвiус.

Я зайнятий чоловiк i не можу гаяти час даремно. Я пiду до тiеi спальнi, порадьтеся за моеi вiдсутностi. Ви можете пояснити своему товаришу, як складаеться справа, не соромлячись мене. Я спробую зiграти на своiй скрипцi баркаролу з «Казок Гофмана». За п’ять хвилин повернуся за вашою остаточною вiдповiддю. Ви добре втямили альтернативу, чи не так? Або ви, або камiнь.

Шерлок пiдiйшов до стiни, узяв скрипку i пройшов повз вiдвiдувачiв. Кiлька хвилин по тому через зачиненi дверi спальнi ледь чутно зазвучала жалiслива мелодiя.

– В чому справа? – запитав Мертон стурбовано, коли його супутник обернувся до нього. – Вiн знае про камiнь?

– Вiн забагато знае, можливо, навiть усе.

Жовтувате обличчя боксера стало блiдим, як сметана.

– Айкi Сандерс видав нас.

– То це вiн? Я йому голову вiдiрву, навiть якщо мене за це повiсять.

– Нам це не надто допоможе. Необхiдно вирiшити, що робити зараз.

– Стривайте, – промовив боксер, пiдозрiло поглядаючи на дверi спальнi.

– Вiн хитрий лис, на будь-що здатен. Вiн, часом, не пiдслуховуе?

– Як вiн може пiдслуховувати пiд цю музику?

– Маеш рацiю. Можливо, хтось стоiть за фiранкою. Занадто багато iх у цiй кiмнатi.

Вiн озирнувся i раптом уперше побачив манекен бiля вiкна i застиг, вказуючи на нього, не в змозi й слова промовити.

– Це лише манекен, – пояснив граф.

– Пiдробка, правильно? Але вражае! Мадам Тюссо навiть позаздрила б. Як живий, одяг та все iнше. Але чорт побрав би цi фiранки!

– Дайте iм спокiй! Ми ж марнуемо час, а його в нас небагато.

Вiн може заарештувати нас за цей камiнець.

– Дiдька лисого, вiн не зможе!

– Але вiн дозволить нам утекти, якщо скажемо йому, де камiнчик.

– Що! І вiдмовитися вiд нього? Вiдмовитися вiд ста тисяч фунтiв?

– Так, iншого виходу немае.

Мертон почухав свою коротко пiдстрижену потилицю.

– Вiн там сам. Якщо його вбити, нам не буде чого боятися.

Граф похитав головою.

– Вiн озброений i готовий до нападу.