Оповідання про Шерлока Холмса = The Sherlock Holmes Stories

Дорогою додому я знову пригадав усю надзвичайну розповiдь рудого переписувача «Британськоi енциклопедii», нашi вiдвiдини Кобург-сквер i тi зловiснi слова, якi Холмс сказав менi на прощання. Що означае ця нiчна експедицiя та для чого потрiбно, щоб я прийшов озброеним? Куди ми вирушимо з ним i що доведеться робити? Холмс натякнув, що безбородий помiчник власника позичковоi каси – вельми небезпечна особа, здатна на великi злочини.

Я з усiх сил намагався розгадати цi загадки, але в мене нiчого не вийшло, тому вирiшив чекати ночi, яка мала пояснити менi все.

О чверть на десяту я вийшов iз дому i, пройшовши Гайд-парком, через Оксфорд-стрит, опинився на Бейкер-стрит. Бiля пiд’iзду стояли два кеби, i, увiйшовши до передпокою, я почув гомiн голосiв. Застав у Холмса двох людей. Детектив жваво бесiдував iз ними. Одного я знав – це був Пiтер Джонс, офiцiйний агент полiцii; iнший був довготелесий, худий, похмурий чоловiк у блискучому цилiндрi та гнiтюче бездоганному смокiнгу.

– Тепер уже всi е! – оголосив Холмс, застiбаючи матроську куртку й беручи з полицi мисливський стек iз важким держаком.

 – Ватсоне, ви, здаеться, знайомi з мiстером Джонсом iз Скотленд-Ярду? Дозвольте представити вас мiстеровi Меррiвезеру. Мiстер Меррiвезер також вiзьме участь у нашiй нiчнiй пригодi.

– Як бачите, докторе, ми з мiстером Холмсом знову полюемо разом, – озвався Джонс зi своiм звичним пихатим i поблажливим виглядом. – Наш приятель – безцiнний чоловiк. Але на самому початку ловiв йому потрiбна допомога старого гончака для переслiдування звiра.

– Боюся, що ми вполюемо не звiра, а качку, – похмуро зауважив мiстер Меррiвезер.

– Можете цiлком довiритися мiстеровi Холмсу, сер, – з повагою промовив агент полiцii. – У нього своi власнi улюбленi методи, якi, дозволю собi зауважити, дещо абстрактнi та фантастичнi, але, однак, дають блискучi результати. Маю визнати, що бували випадки, коли вiн мав рацiю, а офiцiйна полiцiя – нi.

– Якщо вже ви так кажете, мiстере Джонс, отже, все гаразд, – хитро прижмурився незнайомець.

 – І все ж, зiзнаюся, менi шкода, що сьогоднi не доведеться зiграти мою звичну партiю в робер. Це перший суботнiй вечiр за двадцять сiм рокiв, який я проведу без карт.

– У сьогоднiшнiй грi ставка бiльша, нiж у ваших картярських iграх, – зауважив Шерлок Холмс, – i сама гра цiкавiша. Ваша ставка, мiстере Меррiвезер, – тридцять тисяч фунтiв стерлiнгiв. А ваша ставка, Джонсе, – людина, котру ви давно хочете спiймати.