Князь Єремія Вишневецький

Цього приданого не стало б на карети, конi та оксамити для тих польських магнатiв, що проводили молоду нiмецьку королiвну до Варшави.

Кругом карети королеви гарцювали верхи на чудових конях молодi сини польських магнатiв. Сiдла на конях та чепраки були облитi золотом, обсипанi перлами. Дорогi оксамитовi яснi кунтушi, облямованi золотом, пера на шапках, обсипанi брильянтами, срiбнi й навiть золотi пiдкови та остроги на закаблуках, кiнська збруя, облита срiблом, – уся ця розкiш зачудовала молоду нiмецьку королiвну.

Розкiш здавалась незмiрна i неймовiрна навiть багатим чужоземцям i заграничним посланцям. В каретах сидiли жiнки тa дочки польських магнатiв, убранi в шовковi та оксамитовi убрання. На ввесь поiзд неначе впав з неба золотий та срiбний дощ i розсипався й розлився по оксамитах, по шовках та дорогiй парчi, розсипався й перемiшався в одну колоритну блискучу масу червоних, жовтих та зелених кунтушiв, i блискучих позолочених карет, i дорогих баских коней усякоi мастi, з сiдлами, обсипаними перлами, вишитими золотом.

На чудовому вороному конi коло самоi королiвськоi карети гарцював молодий князь Єремiя Вишневецький. Кругом карети iхали верхи на баских конях сини значнiших магнатiв та князiв, але нi в одного з iх не було такого чудового баского коня, такоi багатоi збруi на конi, такого багатого убрання. Єремiя торкав пiд боки свого гарячого коня золотими острогами. Кiнь ставав гопки, як скажений, завертав голову назад i маяв на вiтрi блискучою чорною гривою, неначе й його збурювала пишнiсть королiвського поiзду.

Позад королеви тихо посовувались рядки карет з жiнками та дочками значнiших польських панiв. В однiй каретi сидiла молода Гризельда, старша дочка коронного канцлера Фоми Замойського. Вона окинула очима блискучий кортеж з молодих магнатiв, котрi роем вились кругом карети Цецiлii Ренати, i примiтила Єремiю. Вона його бачила вперше: князь Єремiя недавно прибув до Варшави, ставився в палацi перед королем, i як вiн був з роду славних князiв Вишневецьких, то король ласкаво прийняв його до свого двору.

«Яка пишна фiгура на конi! – подумала Гризельда. – Яке убрання, скiльки золота й перлiв розсипано на його кунтушi, на сiдлi, на усiй зброi! І хто такий цей молодий лицар? І де вiн взявся у Варшавi? Це, певно, якийсь чужоземець з Францii або з Риму, з королiвських двiрських. Треба буде спитати, хто вiн такий, як прибудемо до двору».

Єремiя ледве вдержував страшного коня за поводи.