Князь Єремія Вишневецький

Єремiя сипнув батькiвськими та дiдiвськими червiнцями, неначе половою, – i надиво здоровий та високий палац вирiс за одне лiто на горах, неначе якимсь дивом. Незабаром майстри поновили й католицький монастир. Знов наiхали з Польщi новi патери. Православнi ченцi по монастирях знов стривожились, вглядiвши здоровецький палац, схожий на твердиню, й догадавшись, що князь Єремiя мае гадку оселитись в йому, а не у Вишневцi на Волинi. Вони злякались такого страшного сусiди, небезпечного для iх монастиря й для благочестивоi вiри.

Вони боялись, що тепер Єремiя, заводячи католицький монастир, пооднiмае од монастирiв землi, надарованi предками молодого князя, православними князями Вишневецькими. Боялись ченцi, щоб Єремiя вкупi з патерами не заходився навертати iх i усей народ до унii.

Ігумен Густинського монастиря поiхав до Єремii просити, щоб князь затвердив удруге своiм записом землi за монастирями.

– А менi байдуже про вас! Живiть собi там до моеi ласки! – сказав двозначними словами князь.

«Ласка кожного пана висить на волосинцi, а як увiрветься, тодi геть з маетностi к чорту»! – писав густинський iгумен до iгумена Мгарського монастиря.

Ігумени Густинського та Ладинського монастирiв вже тодi були повтiкали з ченцями в Московське царство в Путивль, ще й перекликали до себе ченцiв Мгарського монастиря. За ними утiкали й селяни з слобiд.

Єремiя побачив, що дiло виходить погано, покликав до себе мгарського iгумена i заспокоiв його. Мгарський iгумен зараз таки написав листи в Путивль до втiкачiв-ченцiв, ще й кепкував з iх, що вони перелякались якоiсь унii.

– Чого ви так злякались тiеi унii? Хiба вона з рогами, чи з цибатими ногами, чи з вусами, чи з здоровою бородою. Невiдомо, чи вона пiшки ходить, чи iздить.

«Ет! Клопоту менi з якимись ченцями! Менi треба вгнiздитись тут в Лубенщинi, осiстись тутечки назавсiди, залюднити порожнi степи, розвести господарство й придбати грошей, силу грошей! Це моя сила! З цих степiв поллеться в моi скринi золото рiчкою.

Тодi я заведу вiйсько, як удiловий князь, заведу двадцять, тридцять тисяч вiйська й стану найдужчий i найвищий за усiх магнатiв, буду верховодити шляхтою, магнатами й королем. Польща пiдхожа до моеi вподоби, до моiх замiрiв, до моiх планiв. Мене нiхто не скине з мiсця, як козаки скидають своiх гетьманiв. Украiна з гетьманством, з козаками менi не припадае до вподоби. Якась там нiкчемна, гидка чорнота, якiсь сiромахи будуть надо мною верховодити.