На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Останній листок. Дари волхвів. Оповідання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Останній листок. Дари волхвів. Оповідання

Автор
Дата выхода
11 ноября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (О. Генри) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
О. Генрі — визнаний у всьому світі майстер малого жанру, завдяки якому жанр розповіді пережив свій світанок... Герої його оповідань найрізноманітніші: робочі, художники, мільйонери, клерки, інженери, а сюжети дивують своїм різноманіттям і життєвістю, але є у них і дещо спільне — несподіваний фінал, що змушує читача замислитися. Оповідання «Останній листок» і «Дари волхвів», які відкривають цей збірник – одні з найбільш пронизливих ліричних творів О. Генрі, в яких людяність і самопожертва долають життєві складнощі і навіть трагічні обставини. Переклад українською Юлії Шматько, Віталія Лук’яненка та Лукаса. Зміст: Останній листок Дари волхвів Вождь червоношкірих Шляхи, які ми обираємо Немовлята в джунглях Споріднені душі Наліт на потяг Персик Маркіз і міс саллі
📚 Читайте "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
На iнший ранок Сью прокинулась пiсля короткого сну i побачила, що Джонсi не зводить тьмяних, широко розкритих очей зi спущеною зеленоi штори.
– Пiднiми ii, я хочу подивитися – – пошепки скомандувала Джонсi.
Сью втомлено пiдкорилася.
І що ж? Пiсля зливи i дошкульних поривiв вiтру, що не вгамовувалися всю нiч, на цеглянiй стiнi ще виднiвся один листок плюща – останнiй! Досi темнозелений бiля стеблинки, але зубчастi краi вже торкнула жовтизна тлiння i розпаду, поза тим, вiн хоробро тримався на гiлцi за двадцять футiв вiд землi.
– Це останнiй, – сказала Джонсi. – Я думала, що вiн неодмiнно впаде вночi. Я чула вiтер. Вiн впаде сьогоднi, тодi помру i я.
– Та боже збав! – вимовила Сью, схиляючись втомленою головою до подушки. – Подумай хоча б про мене, якщо не хочеш думати про себе! Що буде зi мною?
Але Джонсi не вiдповiдала. Душа, яка лаштуеться вiдбути в таемничий, далекий шлях, стае чужою всьому на свiтi. Хвороблива фантазiя заволодiвала Джонсi все сильнiше, разом з тим, як одна за одною рвалися всi ниточки, що пов'язували ii з життям i людьми.
День минув, i навiть у сутiнках вони бачили, що самотнiй лист плюща тримаеться на своiй стеблинцi на тлi цегляноi стiни. А потiм, як настала темрява, знову здiйнявся пiвнiчний вiтер, i дощ безперервно стукав у вiкна, скочуючись з низькоi голандськоi покрiвлi.
Щойно розвиднiлося, нещасна Джонсi звелiла знову пiдняти штору.
Листок плюща досi залишався на мiсцi.
Джонсi довго лежала, дивлячись на нього.
– Я була поганим дiвчиськом, Сьюдi – – сказала Джонсi. – Мабуть, цей останнiй лист залишився на гiлцi для того, щоб переконати мене, яка я була бридка. Грiх бажати собi смертi. Тепер ти можеш дати менi трохи бульйону, а потiм молока з портвейном… Хоча нi: принеси менi спочатку дзеркальце, а потiм обклади мене подушками, i я буду сидiти i дивитися, як ти куховариш.
За годину вона сказала:
– Сьюдi, сподiваюся колись написати маслом Неаполiтанську затоку.
Вдень прийшов лiкар, i Сью, вигадавши якийсь привiд, вийшла за ним до передпокою.
– Шанси рiвнi, – сказав доктор, потискуючи худеньку, тремтячу руку Сью. – За умови гарного догляду ви отримаете перемогу. А тепер я повинен вiдвiдати ще одного хворого, внизу. Його прiзвище Берман. Здаеться, вiн художник. Теж запалення легенiв. Вiн вже старий i дуже слабкий, а форма хвороби тяжка.











