На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Останній листок. Дари волхвів. Оповідання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Останній листок. Дари волхвів. Оповідання

Автор
Дата выхода
11 ноября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (О. Генри) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
О. Генрі — визнаний у всьому світі майстер малого жанру, завдяки якому жанр розповіді пережив свій світанок... Герої його оповідань найрізноманітніші: робочі, художники, мільйонери, клерки, інженери, а сюжети дивують своїм різноманіттям і життєвістю, але є у них і дещо спільне — несподіваний фінал, що змушує читача замислитися. Оповідання «Останній листок» і «Дари волхвів», які відкривають цей збірник – одні з найбільш пронизливих ліричних творів О. Генрі, в яких людяність і самопожертва долають життєві складнощі і навіть трагічні обставини. Переклад українською Юлії Шматько, Віталія Лук’яненка та Лукаса. Зміст: Останній листок Дари волхвів Вождь червоношкірих Шляхи, які ми обираємо Немовлята в джунглях Споріднені душі Наліт на потяг Персик Маркіз і міс саллі
📚 Читайте "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Останній листок. Дари волхвів. Оповідання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Благаю, не ворушися, доки я не прийду.
Старий Берман був художник, який жив поверхом нижче iх студii. Йому було вже понад шiстдесят, i борода, вся кучерями, як у Мойсея Мiкеланджело, спадала у нього з голови сатира на тiло гнома. У мистецтвi Берман був невдахою. Вiн все збирався написати шедевр, але навiть не розпочав його. Вже кiлька рокiв вiн не писав нiчого, крiм назв крамничок, реклам i тому подiбноi мазанини заради шматка хлiба. Вiн заробляв дещо, позуючи молодим художникам, яким професiонали-натурники були не по кишенi.
Сью знайшла Бермана, вiд якого виразно пахло ялiвцевими ягодами, в його напiвтемнiй комiрчинi нижнього поверху. В одному кутку двадцять п'ять рокiв стояло на мольбертi незаймане полотно, готове прийняти першi мазки шедевра. Сью розповiла старому про фантазiю Джонсi i про своi побоювання щодо того, щоб вона, легка i тендiтна, як листок, не полетiла вiд таких фантазiй, коли втратить свiй зараз немiцний зв'язок зi свiтом.
– Годi! – гримав вiн. – Чи можлива така дурiсть: помирати вiд того, що листя падае з проклятого плюща! Вперше чую! Нi, не бажаю позувати для вашого iдiота-вiдлюдника. Як ви дозволяете iй забивати голову такою нiсенiтницею? Далебi, бiдна маленька мiс Джонсi!
– Вона дуже хвора i слабка, – сказала Сью, – i вiд лихоманки iй вступають у голову рiзнi хворобливi фантазii.
– Отакоi, справжня жiнка! – залементував Берман. – Хто сказав, що я не хочу позувати? Йди. Я йду з вами. Пiвгодини я тобi торочу, що хочу позувати. Бiгме! Тут зовсiм не мiсце хворiти такiй гарнiй дiвчинцi, як мiс Джонсi.
Джонсi дрiмала, коли вони пiднялися нагору. Сью спустила штору аж до пiдвiконня i зробила Берману знак пройти в iншу кiмнату. Там вони пiдiйшли до вiкна i з острахом подивилися на старий плющ. Потiм перезирнулися, не кажучи нi слова. Йшов холодний, затятий дощ навпiл зi снiгом. Берман у старiй синiй сорочцi сiв у позi золотошукача-вiдлюдника на перевернутий чайник замiсть скелi.











