Великий Гетсбі = The Great Gatsby

Я беззастережно повiрив би в те, що Гетсбi виринув з луiзiанських болiт чи з нетрiв нью-йоркського Іст-Сайда. Таке можна зрозумiти. Але щоб молодi люди з’являлися нiзвiдки й купували собi палаци на березi протоки Лонг-Айленд – такого не бувае; принаймнi, я, наiвний провiнцiал, вважав, що такого не бувае.

– В усякому разi, прийоми в нього завжди велелюднi, – зауважила Джордан, змiнюючи тему з чисто мiською вiдразою до конкретностi. – А я люблю великi збiговиська. На них почуваеш себе якось затишнiше.

На естрадi гупнув великий барабан, i диригент раптом лунко закричав, перекриваючи загальний гамiр:

– Ледi й джентльмени! На прохання мiстера Гетсбi ми виконаемо зараз для вас нову композицiю мiстера Владимира Тостова, яка в травнi справила велике враження на слухачiв у Карнегi-холi. Той, хто читае газети, пам’ятае, мабуть, що це була справжня сенсацiя. – Вiн усмiхнувся i добродушно-поблажливо додав: – Оглушлива сенсацiя!

Всi довкола засмiялись.

– Отже, – ще лункiше оголосив вiн, – Владимир Тостов, «Джазова iсторiя людства»!

Я, однак, так i не збагнув сутi композицii мiстера Тостова, бо тiльки-но ii заграли, я раптом побачив Гетсбi. Вiн стояв на мармурових сходах i задоволено роздивлявся на своiх гостей, перебiгаючи очима вiд столика до столика. Засмагла шкiра гарно обпинала його обличчя, коротка зачiска наводила на думку, що пiдправляють ii щодня. Хоч як я придивлявся, нiчого зловiсного в ньому не знаходив.

Можливо, те, що вiн зовсiм не пив, i вирiзняло його з-помiж гостей: що галасливiше веселилося товариство, то бездоганнiшою здавалася його поведiнка. Коли «Джазова iсторiя людства» скiнчилася, дiвчата, мов ласкавi кошенята, горнулися до чоловiчих грудей; дiвчата грайливо вдавали, нiби непритомнiють, i падали в чоловiчi руки, а то й просто в натовп, не сумнiваючись, що хтось iх пiдхопить; але нiхто не падав, заплющивши очi, в руки Гетсбi, й жодна пiд хлопчика обстрижена голiвка не притулялася до його грудей, i жодна трiйця любителiв спiвiв не запрошувала його утворити квартет.

– Даруйте.

Бiля нас стояв лакей.

– Мiс Бейкер? – спитав вiн. – Даруйте, але мiстер Гетсбi хотiв би поговорити з вами сам на сам.

– Зi мною? – здивовано вигукнула вона.

– Так, панi.

Вона повiльно пiдвелася, глянула на мене округленими очима й пiшла за лакеем до сходiв.