До зірок

Значно вiдставши, через п’ятдесят ярдiв вiн вирiшив, що все одно вже нiкого не наздожене; повернувся на алею i необачно попрямував на ii протилежний бiк, де опинився вiч-на-вiч з ще одним присадкуватим i волохатим незнайомцем.

Бiлла Кампфа, душа якого була бiльш рацiональною, не долали жоднi сумнiви. За планом Г’юберта Блера слiд було кинути в смiттевий бак: його мозок вималював певну схему, якiй вiн намiрявся слiдувати, хоч проти цього хлопчиська не мав нiчого лихого. Вiн був простим хлопцем – мисливцем, так би мовити, – i, зачувши жертву, не вагаючись, переслiдував ii до переможного кiнця, допоки та не перестане борсатися.

Та незрозумiла втеча Безiла змусила його припустити, що вийшов батько Г’юберта, тому Бiлл Кампф теж розвернувся й помчав провулком. Незабаром вiн наткнувся на Рiплi Бакнера, який без зайвих розпитувань про причини такоi втечi з ентузiазмом приеднався до нього. Здивований, Г’юберт знову кинувся за ними. Та незабаром, махнувши рукою на це заняття, вiн на такiй само шаленiй швидкостi повернувся додому.

Тим часом Безiл зрозумiв, що його не переслiдують, i, тримаючись там, де бiльше тiней, пiшов назад до алеi. Ляку не було – вiн лише на якийсь час втратив спроможнiсть дiяти. На алеi нi душi: Бiлла та Рiплi наче вiтром здуло. Зате вiн побачив, як мiстер Блер пiдiйшов до задньоi хвiртки, вiдчинив ii, i, поглянувши туди-cюди, повернувся в будинок. Безiл пiдiйшов ближче. З кухнi долинала гучна розмова – хвалькуватий голос Г’юберта перекликався з переляканим мiсiс Блер, а двi служницi-шведки заходилися вiд нестримного смiху.

– Покличте, будь ласка, начальника полiцii… Шефе, це Джордж Пi Блер… Шефе, тут у нас орудуе зграя шибеникiв…

Безiл блискавично метнувся геть, на ходу зриваючи з себе фальшивi плантаторськi вуса.

V

Імоджен Бiссел, якiй нещодавно виповнилося тринадцять, не звикла до нiчних вiзитiв. Цього разу вона коротала нудний та самотнiй вечiр, розглядаючи рахунки за мiсяць, котрi хаотично лежали на столi матерi, як раптом з передпокою долинули голоси Г’юберта Блера i його батька, якi увiйшли в будинок.

– Я вирiшив, що його краще провести, – говорив матерi Імоджен мiстер Блер. – Схоже на те, що сьогоднi в нашому провулку орудуе зграя шибеникiв.

Мiсiс Бiссел нiколи не гостювала у мiсiс Блер, тому була неабияк здивована цим несподiваним вiзитом.