До зірок

Бiлл Кампф, з довгими вусами, що крiпилися ниткою до його нiздрiв, рухався до нього, ховаючись в тiнi паркану. Рiплi Бакнер з густою, як у рабина, бородою, все ще перебував за сотню футiв вiд обумовленого мiсця, адже намагався згорнути довгу мотузку. Ця мотузка була iстотною деталлю iхнього плану; пiсля тривалих мiркувань вони все ж придумали, що можна зробити з Г’юбертом Блером. Вони вирiшили його зв’язати, заткнути йому рот кляпом, а потiм запхати його в смiттевий бак, що стояв бiля його ж будинку.

Спочатку така iдея iх вжахнула – вiн забрудниться, одяг його зiпсуеться, та, ще чого, задихнеться. Смiттевий бак – символ всього найогиднiшого – перемiг лише тому, що порiвняно з цим покаранням iншi видавалися банальними. Вони вiдразу забули про негативнi наслiдки: костюм можна вiдiпрати, а якщо кришку бака залишити вiдкритою, то вiн не задихнеться. Щоб у цьому запевнитися, бешкетники проiнспектували смiттевий контейнер бiля будинку Рiплi – зазирнули в нього та з цiкавiстю уявили Г’юберта серед недоiдкiв та яечноi шкаралупи.

Затим двое з них одразу рiшуче викинули цю частину плану з голови та зосередилися на тому, як виманити жертву в алею та скрутити.

Веселий свист Г’юберта застав iх зненацька, i всi трое зацiпенiли, не маючи можливостi перекинутися словом. Безiловi спало на думку: якщо доведеться нападати на Г’юберта поодинцi, без Рiплi, який за планом повинен був допомогти засунути в рот жертвi кляп, то крики Г’юберта привернуть увагу грiзноi кухарки, яка мало не спiймала його вчора.

Ця думка занурила його в стан нерiшучостi. І саме цiеi митi Г’юберт вiдкрив хвiртку i вийшов у провулок.

Двое опинилися вiч-на-вiч, на вiдстанi якихось п’яти футiв, i Безiл раптово зробив дивовижне для себе вiдкриття. Вiн несподiвано зрозумiв, що Г’юберт Блер не викликае в нього неприязнi – звичайний хлопець, анiтрохи не гiрший, нiж усi його приятелi! У нього геть зникло будь-яке бажання хапати Г’юберта Блера i запихати його, з його кумедною кепкою i всiма заморочками, в смiттевий бак.

Вiн був готовий навiть встати на його захист! Миттево пiддавшись цiй настiльки несвоечаснiй думцi, вiн розвернувся i чкурнув з провулка уздовж вулицi.

На мить примара злякала Г’юберта, та коли вона розвернулася й накивала п’ятами, вiн спохопився та помчав за нею.