До зірок

Коли б не мокрi руки, вона б точно одного зловила, проте лише схопила за руку, коли той простягнув записку; але руки в неi були в милi i вiн вислизнув.

– А який вiн мав вигляд?

– Вона повiдомила, що це мiг бути карлик, однак на ii думку, то був загримований хлопчисько. Драпанув, як дiтвак, i iй здалося, що на ньому були короткi штани. Нова записка схожа на першу: «Друге попередження – С. К.».

– Вона у тебе? Пiсля вечерi я гляну.

Г’юберт, закiнчивши телефонну розмову, повернувся до столу.

– Телефонувала Імоджен Бiссел, – повiдомив вiн. – Запрошуе мене в гостi. Сьогоднi в неi збираеться компанiя.

– Г’юберте, – запитав батько, – ти знаеш когось iз хлопцiв з iнiцiалами С. К.?

– Нi, сер.

– Ти добре помiркував?

– Авжеж. Мав знайомого на iм’я Сем Кроу, але я його вже рiк не бачив.

– І що вiн був за хлопчик?

– Забiяка. Ми з ним у сорок четвертiй школi навчалися.

– Вiн щось замишляв проти тебе?

– Навряд чи.

– Як думаеш, хто мiг би займатися таким паскудством? Пригадай, можливо, хтось таки замислив щось проти тебе?

– Не знаю, тату.

– Не подобаеться менi це, – задумливо протягнув мiстер Блер. – Припустiмо, що це лише дитячi пустощi, але хтозна…

Батько замовк. Пiзнiше вiн ретельно вивчив записку. Лiтери були червоними, в кутку мiстилися намальованi череп та схрещенi кiстки, але, оскiльки текст був надрукований на машинцi, за почерком нiчого визначити було неможливо.

Г’юберт тим часом поцiлував маму i, хвацько начепивши кепi набакир, вийшов через кухню на ганок, щоб, як завжди, зрiзати шлях.

Якби вiн тiльки знав, що цей телефонний дзвiнок був пасткою, що телефонували зовсiм не з будинку Імоджен Бiссел, що говорила зовсiм не дiвчинка i що прямо за хвiрткою в алеi тинялися розпливчастi химернi тiнi, не став би вiн настiльки грацiозно i спритно зiскакувати зi сходинок, тримаючи руки в кишенях i насвистуючи вiдому пiсеньку «Грiзлi» посеред цiеi, як йому здавалося, лагiдноi ночi.

В алеi його свист викликав найрiзноманiтнiшi почуття. Безiл вдало продемонстрував свiй смiливий фальцет, зателефонувавши трохи ранiше, нiж було потрiбно, i «Колекцiонери сенсацiй» поквапилися, не встигнувши пiдготуватися як слiд. Вони розподiлилися. Безiл зайняв позицiю за брамою Блерiв; у гримi вiн був схожий на плантатора консервативних поглядiв iз Пiвдня.