Маленькі жінки. Частина 1

Менi все одно, що люди скажуть! – вигукнула Джо i знову взялася до читання.

– Добре, добре, можеш взяти мою рукавичку! Але я тебе прошу, старайся ii не заплямити, поводься добре, не тримай руки за спиною й не кричи «Христофор Колумб!». Ти зможеш це зробити для мене?

– Не хвилюйся. Я поводитимуся настiльки пристойно, наскiльки зможу i не шукатиму неприемностей. Ну, тепер iди i скажи, що ми приймаемо запрошення. А я поки що дiзнаюся, чим завершиться ця чудова iсторiя, – сказала Джо й заглибилася в роман.

Мег пiшла, щоб «прийняти з вдячнiстю» це запрошення та оглянути свою сукню.

Дiвчина вирiшила, що ii слiд оздобити оборками з мережива. Тож, Мег спiваючи, лагодила сукню, а Джо тим часом дочитала роман, посмакувала четвертим яблуком i навiть встигла побавитися з Царапуном.

Напередоднi Нового року у вiтальнi було порожньо. Двi молодшi сестри гралися в покоiвок, а двi старшi готувалися до балу – метушилися, щось шукали, смiялися – до того моменту, як весь будинок враз заполонив сильний запах обгорiлого волосся.

Це Мег захотiлося додати кiлька локонiв до зачiски, а Джо взялася допомагати iй, попередньо розжаривши щипцi для завивання.

– А волосся мае так димiти? – запитала Бет.

– Це через випаровування вологи, – вiдповiла Джо.

– Який дивний запах! Як обпалене пiр’я, – зауважила Емi, торкаючись своiх красивих природних локонiв.

– Так, зараз я розправлю волосся, i ви побачите хмару маленьких кучерикiв, – сказала Джо, опускаючи щипцi.

Вона заходилася розправляти волосся, намагаючись зняти з нього папiр для завивання.

Натомiсть волосся знiмалося разом з папером, i перелякана перукарка складала його на трюмо перед своею жертвою.

– О, о, о! Що ти наробила? Все пропало! Тепер я не можу нiкуди йти! Мое волосся, о, мое волосся! – плакала Мег, з вiдчаем дивлячись на нерiвний пух на своему лобi.

– Просто я невдаха! Тобi не слiд було просити мене про це. Я завжди все псую. Менi так шкода, але щипцi були дуже гарячими, i тому я напартачила… – простогнала бiдолаха Джо, зi сльозами дивлячись на купки обпаленого волосся.

– Нiчого не пропало. Просто треба пов’язати на зачiску стрiчку так, щоб кiнцi трохи спадали на твое чоло. Нинi це модно. Я бачила, що багато дiвчат так роблять, – мовила Емi, намагаючись втiшити сестру.

– Це буде менi уроком, бо бажання виглядати краще вже стало моею нав’язливою iдеею. Хочу, щоб мое волосся стало таким, як було… – роздратовано вигукнула Мег.

– Я теж так вважаю. Твое волосся рiвне, гладке i красиве.