Маленькі жінки. Частина 1

Але скоро воно знову виросте, – сказала Бет, пiдходячи, щоб поцiлувати та втiшити цю нещасну стрижену овечку.

Подолавши низку iнших дрiбних неприемностей, Мег нарештi вбралася, а Джо в свою чергу зачесала волосся та одягла сукню. Щоправда, для цього знадобилися об’еднанi зусилля всiеi сiм’i Марч. Дiвчата виглядали дуже добре у своему простому вбраннi: Мег – у срiблясто-сiрiй сукнi, прикрашенiй оборками з мережива, перловою шпилькою у зачiсцi та блакитною оксамитовою стрiчкою на головi, що повнiстю приховала припалене волосся.

Сестри надягли по однiй красивiй легкiй рукавичцi, а другу – заляпану – тримали в руцi. Сiмейство Марч, оглянувши дiвчат, дiйшло висновку, що вони виглядають «досить елегантно й добре». Щоправда, туфлi Мег на високих пiдборах були затiсними й завдавали iй болю, хоч вона не показувала цього. Тим часом Джо запевняла, що всi дев’ятнадцять шпильок у ii зачiсцi, насправдi були встромленi прямо iй в голову.

– Добре вам провести час, дорогi! – сказала панi Марч, коли сестри грацiйно спускалися сходами. – Не iжте там багато i повертайтеся додому об одинадцятiй. Я пришлю за вами Ханну!

Коли за ними вже зачинялися ворота, з вiкна долинув голос:

– Дiвчатка, дiвчатка! У вас обох е хорошi носовi хусточки?

– Так, так, все добре, мамо, у Мег навiть е парфуми, – вигукнула Джо, й повернувшись до Мег, зi смiхом додала: я впевнена, що Мармi запитала б про це, навiть пiд час землетрусу.

– Це данина ii аристократичному смаку, i вiн цiлком доречний, бо справжню даму завжди вирiзняють акуратнi черевички, рукавички й носовичок, – вiдповiла Мег, якiй явно передався цей «аристократичний смак».

– Головне, не забувай, що тобi не слiд повертатися до гостей спиною, Джо. Адже там дiрка. Як моя стрiчка, до речi? Гарно? А мое волосся… воно дуже погано виглядае? – запитала Мег, уже роздивляючись себе у дзеркалi вiтальнi панi Гардiнер.

– Я знаю, що забуду. Якщо ти побачиш, що я роблю щось не так, пiдморгни менi, добре? – Джо повернулася, розправивши комiр i поспiхом почала поправляти зачiску.

– Нi, пiдморгувати це якось по-хлопчачому. Я пiднiму брови, коли щось не так, а якщо кивну, то з тобою все в порядку. Тепер тримай плечi прямо, роби короткi кроки i не тисни руку, якщо тебе представлять. Нiкому. Це поганий тон.

– Як ти запам’ятовуеш всi цi правила? Я нiколи не зможу.