Щоденник пані Ганки = Pamiętnik pani Hanki

І звiсно, я й гадки не мала, що вiн шпигун. Вiн справляв враження дуже пристойноi та порядноi людини. Менi й тепер важко повiрити, що вiн був шпигуном. Я знала, що вiн мае експортну чи iмпортну контору, яка мiститься на Електоральнiй.

Майор кивнув головою.

– Цю контору було створено, щоб замаскувати його справжню роль. Коли ви бачили Тоннора востанне?

– Здаеться, вчора.

– О котрiй годинi?

– Увечерi, мiж п’ятою i сьомою.

Майор натиснув кнопку дзвiнка, i на порозi, на мiй превеликий подив, з’явився отой бридкий тип, якого я бачила у молочнiй на Жолiбожi.

Вiн не сказав анi слова, тiльки подивився на мене й кивнув головою.

Майор жестом звелiв йому вийти i поглянув на мене вже трохи лагiднiше.

– Я бачу, ви кажете менi правду. Тож тримайтесь цiеi лiнii i надалi. Запевняю вас, ми знаемо дуже багато. І якщо ви скажете нам неправду, ми легко це викриемо.

Я була така наполохана, що менi й на думку не спадало вдаватися до якихось викрутiв. На саму гадку про те, що вони можуть розповiсти про все Яцековi, мене аж дрож проймав.

Вони дуже небезпечнi люди.

Майор почав мене випитувати, про що я розмовляла з Тоннором останнього разу. Найбiльше його цiкавило, чи не згадував той про свiй намiр виiхати, чи не називав якогось мiста чи краiни, чи не обiцяв менi написати.

Я сказала, що вiн зовсiм не мав намiру виiжджати i напевне тепер у Варшавi, бо щойно повернувся з якоiсь комерцiйноi подорожi. Майор замислився i, хвилину помовчавши, дуже суворо мовив до мене:

– Цей суб’ект утiк. Проте вiн ще повинен бути в Польщi.

На всiх прикордонних пунктах ведеться пильне спостереження. Тож немае сумнiву, що рано чи пiзно його схоплять. Одначе я гадаю, що вiн спробуе якось зв’язатися з вами, якщо вашi з ним стосунки мали якiсь глибокi чуттевi пiдвалини…

– Але ж, пане майор… – перебила його я. – Мене нiщо з ним не зв’язувало. Даю вам слово честi.

З виразу його обличчя я зрозумiла, що майор не повiрив менi. Вiн нетерпляче махнув рукою.

– Це мене мало обходить, шановна панi. Зате менi дуже важливо, щоб ви одразу ж повiдомили мене, якщо Тоннор пришле вам телеграму чи листа.

Ви знаете його почерк?

– Нi.

Майор поклав передi мною кiлька аркушикiв паперу. Кожен був списаний iншим почерком.

– Оце зразки. Якщо ви отримаете лист, написаний одним з цих почеркiв, ви повиннi негайно, не вiдкриваючи конверта, принести його менi. Якщо Тоннор до вас зателефонуе, постарайтеся вивiдати у нього, де вiн е. Нi в якому разi не кладiть трубки на апарат.