Енеїда

[83 - Марс – у римськiй мiфологii бог вiйни (вiдповiдно у грецькiй – Арес), перебувае у досить близьких стосунках з Венерою i сприяе троянцям. // Ганiмед – виночерпiй у Зевса. // Пуздерко – похiдний погребок, буфет.] Венера, облизня пiймавши,

Слiзки пустила iз очей,

І, як собака, хвiст пiджавши,

Пiшла к порогу до дверей

І з Марсом у куточку стала,

З Зевеса добре глузовала;

А Бахус пiнненьку лигав,

Із Ганiмедова пуздерка

Утер трохи не з пiввiдерка;

Напивсь – i тiлько що кректав.

37.[84 - Нар.

: Цибульки пiд нiс дати (Номис. – С. 81).] Як мiж собой боги сварились

В раю, попившись в небесах;

Тогдi в Сiцiлii творились

Великi дуже чудеса.

Дарес од страху оправлявся

І до Ентелла пiдбирався,

Цибульки б дать йому пiд нiс.

Ентелл од ляпаса здригнувся,

Разiв iз п’ять перевернувся,

Трохи не попустив i слiз.

38.[85 - Нар.: Слуха джмелiв. Дав йому лупня добре – довго буде джмелiв слухать! (Номис. – С. 77).] Розсердився i роз’ярився,

Аж пiну з рота попустив,

І саме в мiру пiдмостився,

В висок Дареса затопив:

З очей аж iскри полетiли,

І очi яснi соловiли,

Сердешний об землю упав.

Чмелiв довгенько дуже слухав

І землю носом рив i нюхав,

І дуже жалiбно стогнав.

39.[86 - Трохи не цiлую гривняху – гривня – в рiзнi часи мала рiзну цiннiсть. Ще в Киiвськiй Русi – срiбний зливок вагою близько фунта (фунт – 409,6 грама). Вiд слова «гривня» походить назва «гривеник» – срiбна монета вартiстю в десять копiйок. Гривнею називали ще мiдну монету в двi з половиною-три копiйки.

Слово «гривняка» вжито тут в останньому значеннi.] Тут всi Ентелла вихваляли,

Еней з панами реготавсь,

З Дареса ж дуже глузовали,

Що силою вiн величавсь.

Звелiв Еней його пiдняти,

На вiтрi щоб поколихати

Од ляпаса i щоб прочхавсь;

Ентелловi ж дав на кабаку

Трохи не цiлую гривняку

За те, що так вiн показавсь.

40.[87 - Литва, литвини – жителi степовоi Украiни так звали не тiльки литовцiв, а всiх, хто жив на пiвнiч вiд Десни (див.

: Основа. – 1861. – Кн. 1. – С. 265). Отже, литвинами звали жителiв як Бiлоруського, так i Украiнського Полiсся. «Отож пiд iм'ям Литва, що… в iсторичних джерелах вперше згадуеться пiд 1009 роком, впродовж столiть виступали, крiм власне литовцiв, також i латишi, i поляки, i бiлоруси, й украiнцi Полiсся… Саме в свiтлi цього й слiд сприймати популярнiсть на Украiнi прiзвищ типу Литвин, Литвиненко, Литвяк тощо та вiдповiдних назв населених пунктiв» (Непокупний А. П.