Енеїда

Розкована гра неоднозначнiстю слова, часте вживання слiв, серйозний змiст яких мiстить в собi гумористичний заряд – суттева прикмета стилю «Енеiди». Богиня на дитячих саночках! // Павичка – коняка павиноi мастi, також – зменшене вiд пава. У римлян пава – птах Юнони. Добрий знавець народного побуту, художник Василь Онисимович Корнiенко в iлюстрацii до «Енеiди» Котляревського (1909) витлумачив павичку буквально: запряжена в шлею пава, як лебiдь у вiдомiй байцi, летить у небесах поверх хмар, за нею на гринджолах – Юнона.

В лiбретто до опери «Енеiда» Миколи Карповича Садовського сцена вiдвiдин Юноною бога вiтрiв Еола вiдкриваеться словами: «З верховини Олiмпу спускаються саночки, запряженi павичкою. В саночках сидить Юнона, убрана в старосвiтське убрання…» І далi: «Юнона сiдае знову на своi саночки i злiтае на Олiмп» (Лисенко М. Зiбр. творiв: У 20 т. – К., 1955. – Т. 7. – С. 44). Для оперноi умовностi птах в упряжцi пасуе. Одначе чому Юнона виiздить саме на санях, а не на якомусь колiсному екiпажi, як у перших двох виданнях поеми? Справа у тому, що в XVII-XVIII ст. i навiть пiзнiше сани широко застосовувалися не тiльки зимою, а й у лiтню пору, надто в болотистих i лiсистих мiсцевостях. До того ж, що в даному разi головне, iзда на санях вважалася бiльш почесною, нiж на колесах, тому знатнi особи, насамперед духовного сану, при парадних виiздах, безвiдносно до пори року, вiддавали перевагу саням (адже богиня Юнона iде до бога Еола). // Кибалка – старовинний жiночий головний убiр у виглядi високоi пов'язки на головi, з двома довгими кiнцями, якi спадали на спину. Носили тiльки замiжнi жiнки. // Мичка – пучок приготовленого для пряжi волокна конопель або льону. Один кiнець насадженоi на гребiнь мички звисав, мов коса, вниз, i з нього пряля сукала нитку. Тут: пасмо волосся, що вибивалося в молодицi з-пiд кибалки, або взагалi коса. З'являтися на людях з вiдкритою косою, чи навiть пасмом волосся, що виглядае з-пiд головного убора, замiжнiй жiнцi не годилося. // Взяла спiдницю i шнурiвку – тобто спiдницю i керсет, старосвiтський жiночий убiр. Керсет не мав рукавiв, його одягали поверх вишиваноi сорочки, стягували спереду при фiгурi шнурiвкою. Одягали тiльки разом з спiдницею. І спiдницю, i керсет шили по можливостi з кращих, яскравих тканин, прикрашених усами (див. коментар: І, 14), та iн. // Еол – бог вiтрiв, жив на плавучому островi Еолii.