Украдене щастя (збірник)

Украдене щастя (збiрник)

Іван Якович Франко

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Усебiчно обдарований, енциклопедично освiчений Іван Франко (1856—1916) вiдомий не тiльки як поет, прозаiк, драматург, але i як лiтературознавець, перекладач, публiцист, вчений. Сюжети для своiх творiв вiн черпав з життя i боротьби рiдного народу, з першоджерел свiтовоi культури. Нерiдко письменника називають титаном працi. За весь час своеi дiяльностi вiн видав сiм збiрок поезiй та цiлу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори свiтових класикiв: Гомера, Данте, Шекспiра, Гете, Золя, Пушкiна, Лермонтова, Мiцкевича, Яна Неруди та iнших.

До цiеi збiрки ввiйшли вiршi та поеми Івана Франка, соцiально-психологiчна повiсть «Перехреснi стежки», славнозвiсна драма «Украдене щастя».

Іван Якович Франко

Украдене щастя

Іван живий, невiдомий

Присвята

(Замiсть пролога)

Вiн був сином коваля i став володарем у царствi духа.

Вiн уважав себе «мужиком» i став велетнем у царствi людськоi культури.

Вiн називав себе тiльки «пекарем, що пече хлiб для щоденного вжитку» – «разовий, не панський хлiб», скроплений сльозами, потом i кров’ю, – а пишними плодами своеi титанiчноi працi живив дух цiлоi нацii.

Вiн був певен, що з його «творiв дуже мало перейде до пам’ятi будущих поколiнь», а залишив нащадкам цiлу духову скарбницю, повну перлин мудрости i краси, у якiй чимало справжнiх архiтворiв-«iзмарагдiв».

Вiн казав про себе з властивою, а не показною скромнiстю: «Я не генiй, я звичайний чоловiк» i стверджував, що лише «для генiiв грядущих поле дикее орав», а всупереч обставинам вирiс на унiверсального генiя вселенського мiрила. І зоране його плугом поле – це безмежна нива, що заколосилася квiтчастим злаком.

Вiн уважав себе дилетантом у науцi, популяризатором, а не справжнiм ученим, а тим часом заклав пiдвалини багатьох галузей украiнськоi гуманiтаристики, залишивши нащадкам фундаментальнi працi неперебутньоi вартости.

Вiн називав себе тiльки «мiнiятюристом» i «мiкроскопiстом» у лiтературнiй творчостi, а тим часом створив величний епос своеi доби – грандiозний художнiй унiверсум iз масштабним часопростором, населений тисячами живих постатей, повний пишних, многобарвних крайобразiв, глибоких iдей i переживань, напоений кров’ю його серця.