Титан

Кожнi пiвроку цей молодик виростае зi своiх штанцiв i черевикiв, зi свого картуза та курточки i тому не може виглядати чепуруном, але пiд непоказною одежею у нього е мiцнi кiстки та пружнi м’язи, i ви незабаром переконаетесь у цьому, пане Ковпервуд, як тiльки придивитесь до нього уважнiше. І зрозумiете, що зовнiшнiсть суттевоi ролi тут не вiдiграе.

Круглi очi пана Едiсона звузилися, погляд його на мить став ще колючiшим. У голосi зазвучали металевi нотки. Френк зрозумiв, що Едiсон справдi закоханий у свое мiсто. Чикаго було йому дорожчим за будь-яку коханку.

Навколо очей банкiра пробiгли променистi зморшки, рот обм’як, а обличчя розпливлося в усмiшцi.

– Буду радий подiлитися з вами всiм, що знаю, – продовжував вiн. – У мене е що розповiсти.

Ковпервуд заохочувально посмiхнувся у вiдповiдь. Вiн став розпитувати про розвиток рiзних галузей промисловостi, про стан торгiвлi та ремесел. Ситуацiя тут була iнша, нiж у Фiладельфii. У Чикаго вiдчувалося бiльше розмаху, бiльше простору. Прагнення до зростання, до використання всiх мiсцевих можливостей було типовим для захiдних штатiв, що вже само по собi подобалося Френковi, хоча вiн ще не вирiшив, чи варто взяти участь у цьому життi.

Але так чи iнак, подii сприяли його планам. Ковпервудовi ще належало позбутися тавра колишнього арештанта, а також позбутися дружини i двох дiточок. Себто юридично, звiсно, у нього не було намiру кидати iх напризволяще.

Дiяльний, молодий i смiливий Середнiй Захiд швидше мiг пробачити йому ту зухвалiсть, iз якою вiн iгнорував сучасний кодекс моралi та вiдмовлявся йому коритися.

«Моi бажання – насамперед» – було девiзом Ковпервуда, але щоб жити згiдно з цим девiзом, необхiдно було долати забобони iнших i вмiти iм протистояти. Френк вiдчув, що банкiр, котрий сидить перед ним, якщо i не став ще воском у його руках, то все ж схильний вступити з ним в дружнi та дуже кориснi для нього взаемини.

– Ваше мiсто справило на мене дуже приемне враження, пане Едiсон, – помовчавши, сказав Ковпервуд, чудово усвiдомлюючи, втiм, що його слова не надто вiдповiдають iстинi.

Вiн не був упевнений, що у нього колись вистачить духу влаштуватися серед цих будiвельних риштувань i котлованiв. – Я бачив його лише з вiкна вагона, але менi сподобалося, що життя тут б’е ключем. Гадаю, що у Чикаго – велике майбутне.

– Ви, наскiльки я розумiю, прибули через форт Вейн, отже, бачили гiршу частину мiста, – сказав пан Едiсон гордовито. – Дозвольте менi показати вам упорядкованiшi квартали.