Саламандра (збірник)

Бiдному чоловiковi, переляканому нашестям неочiкуваних гостей, мало не одiбрало мову, i на запитання вiн вiдповiдав так, нiби щойно прокинувся з глибокого сну. Пiсля майже годинного допиту комiсiя дiйшла переконання, що Дзiвота зовсiм не винен i про сигнали не мае нiякого уявлення.

Тож, аби не гаяти часу, пан головний iнспектор дав йому спокiй, наказавши своiм людям iхати до восьмого будника, на якому тепер зосередилася його слiдча увага.

Через сорок хвилин вони опинилися на мiсцi. Назустрiч не вибiг нiхто.

По стрiмких, затиснутих мiж двома поручнями, сходах зiйшли вони на горбок, де стояла хатка будника Язьви. Бiля дверей зустрiли iх незлiченнi роi мух – злих, кусючих, дзумливих, нiби обiзлених на зайд, вони сiдали на руки, на очi, на обличчя.

Постукали до дверей. Зсередини нiхто не вiдповiдав. Один iз залiзничникiв натиснув на клямку – дверi були зачиненi.

– Пане Тузяк, – кинув Помян станцiйному слюсаревi, – пiдважте iх.

– Хвильку, пане начальнику.

Заскреготiло залiзо, замок хряснув i пiддався.

Інспектор штовхнув дверi й увiйшов досередини. Але у ту ж хвилю вискочив назад на подвiр’я i приклав хустинку до носа. З примiщення вдарив жахливий сморiд. Один з чиновникiв наважився переступити порiг i зазирнув углиб.

За столом пiд вiкном сидiв будник – з головою, похиленою на груди, i правою рукою, опертою пальцями на кнопки сигнального апарата.

Службовець наблизився до столу i, поблiдлий, обернувся до виходу.

Короткий погляд, кинутий на руку обхiдника, переконав його, що не пальцi тримали кнопку, а три голi, позбавленi м’яса фаланги.

Тiеi ж митi людина бiля столу захиталася i, наче колода, впала на землю – усi впiзнали труп Язьви у станi цiлковитого розкладу.

Присутнiй тут лiкар пiдтвердив смерть, яка сталася принаймнi десять днiв тому. Складено було протокол, i тiло поховали на мiсцi, вiдмовляючись вiд розтину з причини сильного зiпсуття.

Причини смертi не було знайдено. Селяни iз сусiднiх сiл, коли iх питали про це, не могли дати жодних пояснень, окрiм того, що вже вiддавна Язьви не бачили. Через двi години комiсiя повернулася до Остоi.

Начальник Домброви мав у ту й наступнi ночi сон спокiйний i не розтривожений сигналами. Але через тиждень сталася на лiнii Домброва – Глашiв жахлива катастрофа.