На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Це слово й сама мiсцевiсть до осени 1929 року в масi на Украiнi була мало вiдома. Та за крiваву цю осiнь слово «Соловки» знала й мала дитина.
Одначе й Соловки не вселяли страху, бо нiхто не думав, щоб десь було тяжче пекло, як у Допрi. Тому всякий, чие «дело» було за «Харковом», чекав етапу i благав Бога, щоб вiн був якнайскорiше.
Нарештi ми iх дочекались. Чи спричинили iх директиви з центру, чи прискорила iх неймовiрна тiснота в Допрi, чи те й друге разом, – але було видно, що якась сила iх переводила iнтензивно: одного четверга вивезли вiд нас 60 «контрреволюцiонерiв», другого 80.
Оголошувано про етап 2 – 3 годинi до виходу. За такий час в’язень не мiг навiть прощального листа написати, не тiльки щось сiм’i заповiсти.
Було звичайним явищем, що приiжджають до арештанта рiднi, привозять теплу одежу, все, потрiбне в далеку дорогу, а з нього вже й духу не стало. Добиваеться жiнка, де чоловiка дiли, але вiдповiдь дiстане так певну, що заплакана, розбита вертае додому i вважае чоловiка за пропащого, аж доки не одержить вiстки з Соловок, а на це треба чекати та оплакувати 3 – 5 мiсяцiв; не одна й панахиду справить по помершому.
З напруженням чекали ми четверга. Та враз якась лиха причина нагло порушила нашi сподiванки.
У понедiлок 4 сiчня, о третiй годинi ранку, застукали гучно в дверi. Ми посхоплювались враженi. Хрипливим голосом наглядач заявив:
– Слушай, 2-я рабочая! – i став вичитувати прiзвища.
Шостим назвав мое. Обдало холодною дрожжю хвилювання.
– «Название фамiлii прiготовсь на срочний етап».
Однак сумнiв був – на який етап: чи справдi в далекий етап, чи до ГПУ на «лоно Авраамове». Всiх страшила незвичайна пора етапу. Вона пентеличила викликаних i не давала зробити бодай можливого: передати товаришами останне «прощай» жiнцi, дiтям, рiдним.
Я був особливо приголомшений, бо до гноблячоi думки – «чи не на розстрiл» – додавалась ще одна бiда.
Сiрий ранок пасмом продирався через вiконце i переконував, що таки справдi на етап.





