На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Хвилювання мое збiльшувалось до болю, до непритомности. Я кинувся до начальства. Загримав у дверi i викликав дижурного.
– Какой гад стучiт? – обiзвався сердитий голос.
– Таварiщ! Войдiте в положенiе. Пошлiте телефонограму iлi пошлiте каво, здесь не дальоко, там заплатять. Ізвестiте жену, пусть немедленно вишлет вещi, пальто i денег… Я…
Але кiнчити не дав, тiльки засмiявся, пославши мене «подальше». Я просив зi сльозами благання, припадав до дверей, але… нiхто не слухав.
Спокою не було. Я дурiв вiд нетерпiння.
Робити було нiчого. Знервований, пiдрiзаний, мучився, силкуючись найти вихiд.
А час минав. Стали викликати по чотирьох. Єдине, що я мiг, зробив: попросив сусiду Сорочинського передати жiнцi, як принесе обiд, щоби доганяла мене на етапi.
Розбитий вийшов у двiрську загороду. Там було вже понад 40 душ. Серед кiлькох етапних з 8-i камери вiдгукнувся до мене вчитель Шандрук Петро.
Тим часом вивели всiх 80 душ. Поставили в ряди по 10, перекликали, вирядили за списком i по два почали вводити до канцелярii.
Коло 10 години ввiйшов у подвiр’я «взвод конвоiрiв». Нас вивели перед ворота, перекликали ще раз. Старший «конвоiр» скомандував, 25 «конвоiрiв» оточили нас густим колом, витягнувши шаблi. Старший вiдрубав кiлька «напутственних» фраз: не разгаварiвать, не отставать, не оглядиваться, iбо без предупрежденiй рублю на месте, вiдчинились допрiвськi ворота i… почалась епопея без мiри довгого й нелюдськи тяжкого етапу.
У двi руцi перечислювали й перепускали на вулицю по два. «18-я» (пара) – i я опинився на вулицi.
Там творилось щось незвичайне. Вулицi, провулки, проходи мiж будинками загаченi людьми. Ми колом загороженi кiнними з голими шаблями.





