На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Чуднi сьогоднi радянськi «лицарi», – коли б ви бачили: в засмарованих порваних кожухах, в облiзлих вiд поту – клопоту шапках, з виснаженими вiд довголiтньоi працi та мук останнiх мiсяцiв зарослими обличчями, з тупими вiд нестями й гiркого подиву та вродженоi несвiдомости видами – нашi типовi нещаснi хлiбороби, обездоленi звiрством Совдепii.
Промовець перечислив низку «крiвавих вчинкiв» цих «лицарiв» i закликав радянське суспiльство мечем червоного суду викорiнити вороже насiння. Пiсля його немудроi поетичноi промови секретар став монотонно читати акт обвинувачення.
Авдиторiя, як губка воду, вбирала слова.
Секретар вичитував: Данило Волощук та Маркiян Загороднiй (останнiй не дочекав суду – помер у Допрi), озброенi куцаками (обрiзаними крiсами), засiли пiд хатою секретаря комсомолу Голубова i вночi на 18 серпня, як той вертався з хати-читальнi, напали на нього. Вiд вистрiлу з рушницi…
Останнi слова перервала раптовим вибухом авдиторiя:
– Брехня, брехня! – закричала, зiрвавшися з мiсця, Волощукова жiнка i з пiднесеними зцiпленими кулаками побiгла на сцену.
– Мiлiцiонер, – почулося з президii, але той не обзивався.
Жiнка вилетiла на сцену, пiдбiгла до стола i, гремлячи по ньому обома руками, зi сльозами вiдчаю й благання верещала:
– Брехня! Ой, Божечку мiй! Не вiрте! Ой, Боже, – вiдсапувала раз по раз. – Не вiрте. Вiн же тодi саме христини справляв, цiлу нiч гостей частував. Ой, Боже ж мiй! Людоньки добрi, сусiдоньки моi милi! Скажiть же, не мовчiть. Ой, Боже ж мiй, – залементiла молодиця, припадаючи до суддiв i не даючи головi «призвати до порядку».
У залi знялася шамотня, голоси щораз голоснiшi, смiливiшi.
Десь узявся мiлiцiонер, вхопив за рукав жiнку i став тягти зi сцени. Вона вп’ялась обома руками за пiфрак голови суду й несамовито верещала:
– Рятуйте! Вiн не винен! Божечку мiй ласкавий! Рятуйте, люди…
Заля заворушилась окремими вигуками.
Церемонiя процесу стала набирати вигляду вуличньоi сцени.
Враз ззаду залi пiднявся селянин i твердим смiливим голосом заявив:
– Дозвольте слова!
Заля враз занiмiла в мовчанцi.
– Прошу.
– Увечерi, 17 серпня й до самiсiнького ранку я гуляв у Данила Волощука на христинах, а потiм ввесь день ми з ним возили снопи. Тому свiдчу, що участи в раненнi секретаря Голубова вiн не брав. Це ствердять куми, що були на христинах.
– Правда, суща правда, стверджуемо, – обiзвалось в залi кiлька голосiв.





