Пекло на землі

Коли «досвiдченому» слiдчому «пощастить» викрити хоч що-небудь певного з «ганебноi дiяльности» «терористичноi» групи – затiвають показовий суд. Виiзна сесiя окружного суду (суддя – один iз агентiв ГПУ) виiжджае на район, куди перекидають етапом «куркульську свору», i розiгруе показово-агiтацiйну iнсценiзацiю.

Перед процесом слiдчий приiжджае на село, «обробляе» до суду актив та вiдповiдних свiдкiв, висувае красномовного громадського обвинувача – й успiх iнсценiзацii запевнений: намiчений слiдчим засуд проходить на 100 %.

Не доводиться особливо дивуватись, бо акт обвинувачення обiймае таку силу злочинств i так правдиво вони стверджуються визнанням один за одного самих обвинувачених, що на судi iм доводиться тiльки очима клiпати, а авдиторiя дивом дивуеться, що розкрили таких великих вбивцiв.

Безбожно брехливi «докази» «свiдкiв» доповнюють змiст обвинувачення, а довга промова прокуратора (одного з битих на язик чекiстiв), начинена iдовитими вириганнями, довершуе ефект суду над «куркульським кублом», трутнями працюючого люду, гидрою контрреволюцii на селi, павуками-експлуататорами, рицарями «темноi ночi».

Суд iде на «совещанiе» (правдивiш, до одного з мiсцевого начальства смачно заiсти та солодко запити по великих державних трудах). Присуд його, що давно вже готовий лежить у одному з портфелiв суддiвських (слiдчий складав його ще в день закiнчення слiдства), всiм наперед вiдомий.

І зiтхае придавлено авдиторiя, плаче рясними сльозами рiдня, догибають морально бiдолашнi «гидри» сiльськоi контрреволюцii.

Другого дня вправна червона преса дае цiлу сторiнку списанiй, як пiд стенограф, статтi: викрито й засуджено нову зграю хижакiв-нальотчикiв у Гайсинському районi, що банди закладали, нальоти органiзували, радянських робiтникiв забивали, колективiзацiю пiдривали та селянство тероризували.

Читае цiла округа, не вiрить таким страшним дiлам, жахаеться таких засудiв.

Село нишкне, загортаеться в шкаралущу мовчанки й тупо, без найменшого реагування, споглядае на роботу верховодiв.

Часом показовi суди не вдаються.

На одному процесi сталось «непорозумiння». Розповiв нам так про нього в’язень Василь Короп – учасник-обвинувачений цього процесу:

Судили групу куркульських шкiдникiв (Маркiвський район), що нiби-то вбивала сiльських активiстiв.

Була недiля; зiбралось сила народу.

Розпочав процес голова суду вступною промовою, в котрiй пред’явив авдиторii «групу лицарiв».