На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
За кiлька хвилин приходить чекiст i, кремсаючи перед лицем в’язня курком нагана, «просить» розповiсти, «всьо подробно».
Коли арештовний вдасться твердiшою на нерви людиною, чекiст пiднесено-впевненим голосом вiдрубуе, що «жiвим отсюда не випущу». В пiдтвердження своiх слiв, та щоб в’язень «розв’язав язика», пускае в чорний морок кiмнати кулю.
Мало хто з iспитуваних мiг мовчати, чи «нiчого не знати». Майже кожному доводилось признатися, як було про що, чи немилосердно брехати, роблячи з нiкчемноi мухи величезного слона…
– Вот вiдiте, – закiнчував у темнотi зрадiлий слiдчий, – пойдьомте в комнату.
– Вибачайте, товаришу слiдчий, я троха не так казав. Голова Комнезаму Шубенко пiдiйшов з рушницею до Кириловоi хати й нацiлювався стрiляти через вiкно (вони посварилися за жiнку), але надiйшли хлопцi (я тодi парубкував), i Шубенко скочив за тин…
– Как? апять врьош?!
– Та, Боже ж мiй! Як же я можу брехати, коли воно iменно так було.
– У, дурной, упрямий мужiк. Пашол вон, – закiнчуе розлютований слiдчий.
Але по трьох ночах катання на «чорному воронi» до ГПУ та з ГПУ мусiв Ілько Жарук розписатися, що дiйсно бачив, як «дядько Гарасим (з 13 камери заможний лiтнiй селянин, що ледве коли i в руках мав рушницю) ввечерi вiдкопали в городi рушницю й принесли ii до Кирила Паламарчука – мого сусiди, а цей пiшов з нею на подвiр’я Шубенка».
Обрадуваний слiдчий похвалив Ілька за мужество й обiцяв пустити додому (про це вiн менi, як сусiд по нарах, сам признався).
У кiнцi процесу цiеi «групи» всi дивувались, що трьом дали «вишку» (кара на смерть – мiж ними й Паламарчук), останнiм чотирьом вiд 8 до 10 рокiв Соловок, а Ільковi дали тiльки 5 лiт, хоч вiдомо було, що вiн перекинув у болото бричку з райжiнорганiзатором (уповноважену для роботи серед жiнок).
Згадуеться в процесах частенько прокуратор «по надзору»[42 - Для нагляду.
Але зло бере, смiхом i цинiзмом тхне вiд всiеi паперовоi тут ролi прокуратора. В слiдчих операцiях ГПУ вiн пiдслiдним допомагае менше, як мертвому кадило. Єдине, що може вiн робити – дати вiдповiдь, у якого слiдчого ваша справа, але це й без його ласки кожному з нас вiдомо.





