Пекло на землі

Неписьменний селюк, що весь свiй вiк з роботи, поля, гною не вилазив; до революцii наймит в економii, а пiсля революцii, дiставши 4 десятини землi, невсипущий господар доробився до «куркуля»; обклали його, як експертника, податком, виплатити не було чим, i посадили. Страждав, мордувався сердега, цiлими ночами плакав, а пiсля «слiдства» вернувся цiлком прибитий. Збожеволiв бiдолашний. Забрали його до лiкарнi, а через тиждень вивезли до «Одеси» (значить – помер).

Чиста комедiя виходила, коли притягали до вiдповiдальности «групи»: часто учасники цих груп i незнайомi були один з одним.

Бiдняк побив голову Комiтету Взаемодопомоги, а «куркуль» винен тiльки тому, що вiдбулось це на його подвiр’i. Зiрвали селяни сход – виннi куркулi, хоч на сход iм ходити заборонено. Бахнув хтось цеглиною уповноваженого з району – забрали 4 заможних. Не вдалась на селi кампанiя – виннi куркулi, або рiжнi «бувшi люди» та «непевнi».

Яке обвинувачення, такий i суд. Бiльшовики й тут виявили «новаторства».

90 % справ вело ГПУ через свiй апарат, оминаючи зовсiм судовi установи.

Чекiстськi слiдчi методи давно загальновiдомi, але пiдчас останньоi «колективiзацiйноi кампанii» вони озвiрiли до решти.

Кожний слiдчий мав 100 – 300 справ. Будучи «страшно перегружон» (про це скаржиться на кожному кроцi всякий «атветственний»), вiн вирiшував долю арештованого незвичайно скоро: за 5 хвилин розмови з людиною, що на питання слова зi страху не може промовити, не кажучи вже про ширшу думку на свiй захист, – «слiдчий» з найспокiйнiшим сумлiнням занотував у висновках 3 – 5 рокiв Соловок.

Здебiльшого слiдство велося так: арештований сидiв мiсяць-два, не знаючи, чого з нього хотять. За цей час витягнуть його раз на встановлення його здоровля (чи може вiн витримати пiвнiчний клiмат бодай мiсяць), другий раз на те, щоб сфотографувати, i знов сидить – мучиться.

Враз пiзнього вечора, чи вночi викликають його «до канцелярii».

Це слово, та ще в такий час, не одного приголомшуе. Було багато випадкiв, що з тiеi «канцелярii» люди бiльше не вертались. А «крiвавоi осени» кожний найбезневиннiший арештований мiг усе припускати, та ще, не дай боже, як на подвiр’я Допру заiде «чорний ворон» (авто).

Викликаний в’язень тодi не живе. Агроном Багачевський (Ольгопiльського району), викликаний у такий час на допит, проходячи повз авто, зомлiв i помер на мiсцi вiд розриву серця.