На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ізложiте всьо чiстосердечно.
Ошпарив вiн мене. Невже все знають?! Хiба ж помилують? Чи не признався, бува, Матвiй? Не може бути…
І брехав, зразу плутано, а далi виправлявся в льогiцi. Слiдчий глипав, мiнив лице, то подивлявся, то недовiрливо крутив головою.
– Пачему ви не явiлiсь по амнiстii, как бандiтскiй афiцер? – запитав раптово.
– Я офiцером нiколи не був.
– А в банде Дерещука разве не афiцерскую роль iсполнялi? – заграв ехидно.
– У якого Дерещука? – багатозначно й смiливо заперечив я, зрозумiвши, що слiдчий бере лише на здогад, а фактiв напевно не мае.
– Что ви?! – скептично блиснув жовтими зубами. – Не знаете банди Дерещука!?
– І в очi не бачив, – побожився.
– Напрасно ви скриваете. У нас есть документальнi данние, что ви работалi в банде отамана Дерещука атветственним старшиной.
– А я вам живих свiдкiв дам, що в бандi Дерещука й ногою не був.
– Єто ваше последнее слово?
– Інакше я не можу нiчого сказати.
– Жаль, – понизив слiдчий тон i нiби справдi з жалем продовжав: – прiйдьотся вас…
У дверях з’явився Тимошко.
– О, а мiй землячок чого тут? – здивувався вiн, немов давно мене не бачив.
– Єто твой?.. Плохiе у тебя землячкi. Прiходiтся арестов…
– Арештувати? За що? – виявив Тимошко ще бiльший, вдало роблений, подив. – Товариш Дворянiнов, на мiнутку…
Вони пiшли на мiнутку, а я з годину чекав на коридорi. Вiхрем снували думки, аж пiдносили на лавi. Одна шептала: зривайся, дверi вiдкритi, коло ворiт сторожi нема… А друга, розважнiша, перебивала iй: будь терпеливий.
І виник в уявi льох Чрезвичайки, брудний, холодний… А проти нього воля, село, життя… Зiрвався, узяв за клямку, вiдхилив… i…
– Зайди, – покликав Тимошко.
Заходжу.
– Вот что, гражданiн Юрченко. Прiнiмая во внiманiе, что ви началi полезную саветскую работу, пока вас отпускаю. Дайте пiдпiску о неразглашенii нашiх разгаворов.
Пiдписуюсь.
– Всякая полезная работа будет запiсана на ваш счот. Ви свабодни.
Як помилуваний смертник з мiсця вiшалницi, так бiг я з будинку ГПУ.
Зворохобила мене ця вiзита. Рахунки, видно, не покiнченi – треба зiйти з очей. Добився в Тимошка командировки вiд КНС i поiхав до Киiва в ІНО (iнститут народньоi освiти); вив’язався з iспитiв i зарахували студентом II курсу.
Гiрка тодi була радянська наука, а ще гiрше студентське життя.





