Пекло на землі

– А другий стовп хай крiпить вiру в наше майбутне завтра. Нехай нiхто не пiддаеться на ласку комунiстiв, а лелiе в душi нашу незалежнiсть, – продовжував середняк Петро.

– І третiй стовп, – пiдхоплював Олекса секретар, – хай змiцнюе надiю на недалеку нашу перемогу.

– І четвертий, – кiнчав я, – хай буде пiдпертям нашоi iдеi – джерела, що з нього черпатимем вогонь бадьоростi й завзяття в духових змаганнях.

– Вбиваймо ж, браття, цупко, щоб ця культурна установа була вiдпорна, як бетон, проти бiльшовицьких агiтацiй, щоб прихований на час наш рiдний прапор i дух витав у нiй неподолано аж до слушноi години, – порядкував знов Сава.

Два тижнi кипiла гаряча праця. Склались по карбованцевi й найняли мулярiв, за чергою щодня працювало в допомогу п’ять читальнян, возили цеглу, глину, робили снiпки на покриття даху.

Все село дивувалось, що то «Просвiта» затiвае. Не один дядько, прийшовши з лайкою забрати сина до хатньоi роботи, вертався сам: «Нехай вже робить, як i iншi, може воно справдi щось путне вийде».

Четвертого тижня звеселяли нову хату нашi сестри – мастiльницi, жiнки й дiвчата:

– Спiваймо, сестрички, поблагословiмо спiвом новий дiм, щоб у ньому розцвiтала наша пiсня, наша слава, наше щастя.

А п’ятого тижня святкували вiдкриття «Народнього дому» (сельбудинку). Коли на сценi забивали останнiй цвях, Сава всiх закликав i закiнчив неофiцiальну промову:

– І так ми маемо сiльську трибуну. Дай же, Боже, щоб всi ми – ii будiвники – дочекались почути з неi такi слова: Радянську владу знищено.

Про нашу хату-читальню, про вистави слава гримiла по окрузi. Приiжджав iнспектор Окрнаросвiти, не мiг нахвалитися; дивувався, що я сиджу на селi, пропонував посаду в мiстi. Та поки я туди зiбрався – мене викликали.

Одного дня виконавець вручив менi повiдомлення: безатгаварочно явiться в ГПУ на 10 часов утра 26/8, комната следователя по ББ (боротьба з бандитизмом).

Защемiло серце. Що робити? Явитись – певно посадять. Не йти – самi заберуть, а як нi, то переслiдування, вовче життя… Нi…

Поiхав, а разом зi мною Тимошко на всякий «нещасливий случай».

– Явiлiсь!? – зустрiв нiби зi здивуванням слiдчий. – Так вот, iзложiте подробно, без обiняков, где билi, что делалi, начiная с 17 года? Предупреждаю, что ми знаем всю вашу поднаготную, слихалi, что в последнее время кое-чем полезним началi занiматься. Ето вам на плюс.