На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Котрийсь прикладом так тарахнув, що й мозок верхом бризнув. Залишилось бранцiв двое. Мiж ними й подiлили 12 крiсiв: Пухляк нiс 5 (свiй чоловiк – на нього милiсть мали), а чекiст 7. Трохи пронiс, застрайкував – нi з мiсця, хоч що хоч.
– Ну, як так, то будь здоров.
– Жаль було, не так його, як кулi, але робити нiчого – спiшили.
– А як же ви iх пiдкузьмили?
– Та це не ми, а Мiхалко.
– Який Мiхалко?
– Ото пiд’iжджаем до Крутих. Дядьки просились вiдпустити; думаем, зайдем i пiшки: вiдпустили. В селi гурт хлопцiв обступив.
– А де ж Мiхалко? – не терпiлось багатьом.
– Не гарячiться. Буде й Мiхалко, по порядку. Забрали ми рушницi. Один парняга й каже: «Може б навiстили голову КНС; у нього в гостях аж два чекiсти, револьверики в них аж виблискують».
– Що ж, – кажу, – ми не гордi, не полiнуемось.
Двох парубкiв провели нас до Покуляка. Щоб не вийшов промах, я кивнув одному викликати голову комiтету незаможних селян.
– Я з ним у спорi, – каже, – не повiрить, пiду Мiхалка приведу.
– Скочив за тин i вернувся з заспаним хлопчиськом.
– Оцей вам викличе.
– Ще краще, думаю. Настроiв хлопчака, i вiн переляканим голоском защебетав пiд вiкном:
– Товариш Вася! – (так величало Покуляка все село).
Ми нащурилися коло дверей. Шарпнуло засув. Напiводягненi чекiсти з хати, а ми iх за горлянку. На вулицi, як слiд, убрали i рушили у Божу путь. Виходимо за село, а з городiв двое, як той Пилип з конопель, плиг. У мене серце затрiпотiло, як свинячий хвостик. Звiв крiс, що за марюка, питаю. А вони:
– Своi, з вами йдемо. А це Дорохтеiв крiс. Вiн не може йти, ногу рве; як загоiться – найде нас.
День починався тихий, ясний.
Прочищали кулемет на цукроварнi «Карла Маркса». Там уже знали, що в околицях з’явилась «банда», i були напоготовi: озброiли всiх комунiстiв та комсомольцiв, поставили на вiйськовий стан сiльську самоохорону, в додаток викликали з району 15 мiлiцiонерiв.
Ми спробували взяти наскоком, та не вдалось: кiннота вiдступила пiд рясним обстрiлом. Тут впала наша перша жертва та двое коней.





