На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Та де там! Прибiгли жидки на кватирю, вчепились, як реп’ях; натякнули, що «ми ж вас не мобiлiзуем, а добровiльно, без Чека». Подвоiли пайок, скоротили працю наполовину. Мусiв працювати, бо iнакше треба було тiкати з мiста.
Тим часом курс червоних вiдмiнявся. Кордони очищено, панькатися не було з ким. Одного дня була у «Вiстях» передовиця про лiквiдацiю КП(боротьбiстiв)У, другого дня почули ми про розформування единоi в мiстi украiнськоi вiйськовоi частини (решткiв Волоха), третьоi ночi арештували ряд визначних украiнцiв (Степового, Рудика, Кравченка та iн.
Вiйнуло крутим духом. Украiнцi нащурились, деякi втiкали з мiста: зник десь Камiнський, шмигнув за кордон, зробивши збитка у Фiнвiддiлi, Пiдгаець Петро – той, що так безсумнiвно збирався спiвпрацювати з бiльшовиками.
Зустрiв якось Павловського (сотник гайдамакiв).
– Тю на тебе! Ще дригаешся? Казали ж, що тиф тебе вхопив.
– Бачиш, брикаю. Що чувати? – питаю.
– Те, що й видати. До комячейки ще не вписався? Який портфель носиш? – натякае.
– Та де там. Оглядаюсь, щоб в Чека не потягнули.
– Так от, дружок! У такi часи позапартiйним бути не слiд: або пишись, або тебе запишуть. А щоб за нас не розписувались, бо ми хоч трiшечки письменнi, – i тихше: – приходь увечерi на Пушкiнську, № 16. Бувай та ша, ти ж гайдамака.
І того вечора не хотiв я вливати в слова костромського комiсаря Манiлова украiнського духа (перекладати вiдозву УПК та УРК до братiв селян Украiни) i… пiшов на Пушкiнську.
Зворушений вертав я з засiдання Повстанкому. Робота не брала, саботував. Через кiлька днiв забiг Павловський i шепнув, що Одинець i Дерещук прибули, буде нарада. Моi спiвробiтники пiдозрiло глипали на нас.
Вже смеркло, як повертав я на Пушкiнську. Сирий, весняний вечiр обгортав холодними дрожами. Несвiдома боязкiсть збiльшувала холод.





