На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
II У ПОВСТАНЧОМУ ОГНІ
Початок 1920 року. Армiя розбита, територiя захоплена. Безсило впали нашi святi пориви.
А влада рад вбивалася в силу, справляючи весiлля перемоги, очищуючи кордони.
Блукаю по мiстi, з болем аналiзуючи все, що твориться.
Мiтинги. Лунае украiнська мова, про Украiну, про украiнський люд-селянство. Фiгурують боротьбiсти[4 - Украiнськi комунiсти – нацiоналiсти, органiзованi в УКП(б) – украiнську комунiстичну партiю боротьбiстiв.], розпинаються за червону Украiну, за единий шлях – з бiльшовиками.
Сумно. Думки тьмаряться. Невже правдивий украiнець може подати руку червоному загарбниковi? Чи не повторюються часи Богдана? Намагаються збагнути.
– Чи й справдi боротьбiсти зiйшлися з московськими комунiстами? – зустрiчаю свою людину – Пiдгайця Петра.
– Правда й не дивна, – розсудливо вiдповiдае.
– Та ж це прийдiте поклонiмось перед самодержавцями новими! – гарячусь.
– Помиляешся: боротьбiсти – твердi i вiрнi украiнцi. Вони напомацки не йдуть.
– У чому ж та гарантiя? Не бачу я ii.
– Придивись краще. Маеш: державна мова – наша, в урядах на мiсцях сiдають – нашi, вiйсько, кажуть, теж буде – наше, бо гайдамацькоi частини таки не розформовують; навiть грошiлопатки ходять нашi.
– І це задовольняе? А хто ж писатиме прикази цим нашим? Нашi чи з Москви?
– Ти не базiкай, а тягни до влади наших, та так поволеньки й до Харкова достукаемось, – перебивае Пiдгаець.
– Не вiрю я.
– Чудний ти, невiро. Нiхто тебе не зачепить. Усiм вчорашне прощаеться. Бiльшовики не тi, зрозумiли, що помилялися на Украiнi. Тепер i «Ще не вмерла» дозволяють. Та нам не до фiльозофiй. Ти десь працюеш?
– Нi, щойно прителепавсь.
– Приходь до Фiнвiддiлу, посаду дам. На роботi скорiш розвидниться. Бувай. Спiшу на збори.
І побiг, а я збаламучено дивився йому вслiд.
– Не збагну, – почав, зустрiвшись з другим, з Камiнським.
– Не припускаю, щоб червонi варвари, якi ще вчора з запiненою ненавистю нищили все украiнське, якi лиш за портрет Шевченка до «стенкi» пришпиляли, – щоб сьогоднi так круто курс змiнили. Хiба кiлька десяткiв скапiтульованих боротьбiстiв таку силу мають?
– Не тiльки це, – толкував Камiнський. – Самi бiльшовики набрали води у вуха. Перестали з нацiональним вогнем на Украiнi гратись i поправiли.





