На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
За ним знялись богданiвцi.
Я бiг невеличкою вуличкою попiд дерева. Перед собою бачив двох: один зiрвався, покинувши крiс, а другий вхопив бомбу. Щойно вiн замахнувся рукою, як похилився взад: бомба з дренькотом розскочилась, розпанахавши йому внутренностi. Не пам’ятаю, чи вистрiлив я. Встиг лише присiсти за деревом, зiгнувшись вiд вибуху. Вмить, зiрвався й несвiдомо побiг. Та в кiлькох кроках вiдчув гаряч. По тiлi ринула кров. Зупинився, – що таке? Кров сочила й змочувала одежу, а лiве плече терпко щемiло: бомбою шкрябнуло.
А в мiстi творилося таке, чого в практицi вiйськовiй ще не бачив. З диявольським жахом гналося все свiдоме й несвiдоме: вози, тачанки, гармати, авта, конi, люди. Наскакували одно на одне, перекидались, запружували шлях, мiшалось живе з мертвим. І все летiло, де дiру бачило, без упину, схаменiння, як вiд смертельноi прокази…
А коли б не спохватились вчасно?! Хряснуло б тисячi людей, добра…
Другого дня ховали 16 жертв.
Ми рушили далi на Киiв. Я перебував при лiкарнi. Хотiлось бути з боевиками. На столицю ж iдем. Спiшили, радiли…
Але надii нашi вiтер злощасний по степах розвiяв. Не дала химерна доля спочити в рiднiй столицi. Замiсть переможних гимнiв, довелось вiдходити перед новим завойовником – захланним Денiкiним. Не хотiлося дробитись на два фронти.
Вони ж клятущi зазiханцi не кидались один на одного, а сунули на нас, на ласий шмат. І бiлий, i червоний гад знав, що без Украiни немощний буде вiн. Отож забули про соцiяльного ворога – i кидалися на нас з обох бокiв. Заслiплений Денiкiн i хату власну на небезпеку залишив: бiльшовики лiзуть на Дон, а вiн драпцi хижi на Украiну простягав. Пiдтриманий Антантою та всiм чорносотенним кублом, кермований вiйськовою стратегiею численноi офiцерськоi зграi – вiн перемагав.
До цього ще бiда. Невдачi фронтовi побiльшували в стократ нашi господарськi недомагання. Настала осiнь, а зброi, одягу нема. Почався тиф, що сатанинською силою косив людей.
Скосив вiн i мене. Десь у районi Вапнярки я занемiг. Був час поспiшного вiдходу. Знесилений увечерi в селянськiй хатi, я ранком звестися не мiг, а другого дня втратив пам’ять.
Аж за мiсяць, знемощiлий вiд зворотного тифу, добрався я до рiдного села.





