Пекло на землі

Бiжiть до полку й сповiстiть, хай будуть на ногах. Бiльшовицький броневик пiдходив уночi.

– Ага, – догадувався козак. – Недаром мене збудили. Був у знайомих на Олександрiвцi. Там уночi була розвiдка.

– Прошу ж вас. Спiшiть до полку й сповiстiть, бо буде лихо.

Козак побiг, а я не знав за що вхопитись. Пустився знову до комендатури. Та довгий пострiл зупинив. За стрiлом другий, третiй, а в вiдповiдь йому гримнула сальва.

Затрiпотало серце. Куди летiти? Кого будити? Рвусь, мечусь… До полку, тут недалеко…

Прибiг засапаний, стусонув дверi, – всi сплять, як порiзанi.

Револьвер – бах-бах!..

До зброi, браття! Гайдамаки! Бiльшовики в мiстi! До зброi! – І бах-бах…

– Що… де… – схоплюються.

– На мiсто сунуть… Скорiш… Будiть один другого. В чому хто е… рятуйте всiх… – та знову бах-бах…

І вмить касарня закрутилася в дикiм хаосi зборнi. В життю подiбноi гарячки не видав. Двi сотнi людей завертiлись, як на вогнi: не знали, чи штани вперед, чи набiйницю, за черевики – чи за рушницю.

У п’ять хвилин курiнь сипав надвiр, iнстинктово ладнався, хто в чiм схопився.

Оригiнальне було вiйсько: розпанаханi, заспанi, без шапок, в одному черевику, в самих сорочках. Десь взявся бончужний п’ятоi сотнi, а пiзнiш пригнався полковник. Бiгли на гук стрiлянини.

Бiльшовики городами в двi кольони перлися на мiсто. Ми безладно розкинулися й дали нерiвну сальву, не злякавши iх. Навпаки, вдивившись, де жертва, зграями кинулись на нас. Куди там було стримувати – iх цiлi маси. Вiдбiгли ми на дiльницю, тримаючись непевно.

На наше щастя, прибiг зi станцii курiнь богданiвцiв. Це пiдбадьорило нас. Вирiвнялись, але позицiя незручна – спереду садки, а ззаду майдан.

– Вiдходь на дiльницю i отаборюйсь, – передав полковник. – Кулемет, кулемет лаштуй, – побачив, що тягли «Максима».

Заняли зручну позицiю, прилаштували кулемет i чекали червоних з-за садкiв. Вони гадали, що ми втiкаемо, i лiзли смiливо. На рiвнинi сипнули iм доброго перцю й примусили прилягти. До речi, наспiв І-й курiнь гайдамакiв та невелика частина Зеленого.

Моральний бiк був за нами. Бiльшовики ще раз смикнулись на нас, та певне третя частина з них звалилася на мiсцi.

Загорiлась страшенна сiча. Створився ад, в якому я ще не бував. Пара тисяч крiсiв та кiлька кулеметiв глушили все навколо, не чути було нiякоi команди. Баталiя тяглась хвилин з 15. Курiнний Кузьменко виявив iнiцiятиву: знявши високо крiс, махнув кругом i кинувся в атаку.

– Сллла…ва! – пiдхопив увесь курiнь i сунув на городи.