На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вперше побачив я повстанське вiйсько. Усi в чорному, як один, запаленi, здоровi. Обоз тягнувся мiстом з пiвдня, все дядькiвськi вози, а ззаду гармати у десять коней запряженi.
Десь четвертого дня на замилених конях прилетiли два засапаних дядьки, без шапок, у бiлих штанах.
– Рятуйте себе й нас. По селах повно большакiв. Грабують, рiжуть. На Бiлу Церкву збираються. Будьте насторожi…
Передано по частинах. На мент всi насторожились. Але побiдний настрiй, атмосфера мiста, спiрт, розваги – розвiяли затрiвоженi чутки.
– Пане полковнику! Заставу за мiсто вислати, пiти в розвiдку. Чутки е небезпечнi.
– Вишлем, виш… м… – бурмотiв на стiльцi в комендатурi.
– З якого куреня накажете?
Полковник кивнув рукою й захропiв.
Темна нiч облягла напiвп’яне мiсто й навiвала якогось таемничого несупокою. Не дай, Господь, наскочать, – перерiжуть всiх.
Поденервований, не мiг я спати, ходив вулицями.
Недалеко моста стояв i злегка поторкував невеличкий панцирник; як лукавий Демон, заглядав на сонне мiсто. Ми вп’ялились в його свiтлянi очi, не знаючи, що чинити. Пiслати людей, думаю, чи самому бiгти до штабу?
Та думка перервалась.
– Увага, хлопцi, – хвилево й тихо наказав: – Придiлiться i за командою пали як найчастiше.
Хлопцi нащурились.
Разом – вогонь! – i ми блиснули трьома вогнями. Одно скотилось, а кiлька посунуло схильцi до броневика. Вiн пчихнув i посунувся назад, залишивши слизьким i вогким цокотанням, мовляв, не чiпай, бо бризну рясними сльозами.
Ми поприсiдали стежачи. Панцирник вiдлiз, замовк i зник у пiтьмi.
Тут все хропiло очмареним сном. Курiнного тричi волiк по кiмнатi, тягав за вус – анi мур-мур.
На сходi стало паленiти. Тихий, погiдний ранок вiщував небезпеку. Не добудившися в комендатурi, кинувся до штабу.
– Козаче, – зустрiв на вулицi заспаного, – не знаете, де штаб дивiзii?
– Нi.
– Якоi частини?
– Богданiвець, стоiмо близько станцii!
– Так слухайте.





