На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiд’iхав полковник, став.
– Передаю вам, отамане, сина. Борiться, нам кращу долю завоюйте, та живi домiв вертайте.
Полковник оглянув козака, показав на другу сотню: «Іди здоров. Шануйся сам та матiр-Украiну борони. Спасибi, панiматко», – i поцiлував стареньку в руку, а до всiх:
– Щасливi залишайтесь!
– Здоровi повертайтесь, – обзиваються засмученi жiнки.
Таких картин я бачив чимало.
Сльози ставали в очах…
Йдучи навпростець, наша дивiзiя випереджала фронт. Ще Козятин у бiльшовикiв, а ми пiдходим до станцii Зарудинцi.
Я з четою мав кiнець правого крила. Душа пiдносилась, як глянув на широченну нашу лаву. Еге, та з такою силою хоч на самого чорта вдарити. Йшли бадьоро i впевнено. Я дiстав наказ пройти вперед, заатакувати ворога, щоб вiдтягнути його увагу вiд нашого лiвого крила.
Вiддiлившись вiд куреня, ми взяли праворуч i гусаком помежи копи пiдступали до станцii.
Враз виринула з-за рогу прегуста лава i з сальвою кинулась на нас. Ми залягли й вiдстрiлювались. Не з медом прийшлося нам. За п’ять хвилин – три ранених. Нi лежати, нi вiдступати, бо сиплять, як дощем; кулемети сiчуть землю, що й глянути не можна.
Я наполошився. Прилипши до полукiпка, думав, коли б хоч людей живих вивести. Десь взялося панцирне авто i ну ж гатити картечами, роблячи навколо кашу. Ще два ранених. Бiда…
Вгатило стрiльно й коло мене. Очунявся по кiлькох хвилинах з ошмаленим лiвим боком. Головою не поверну, а в правому вусi гуде, вся лiва щока в остюках. Ранило снопом, чудернацько трохи. Менi кричать, – не чую.
Коли поглянув, – на нас бiжать червонi. Хлопцi зiрвались без команди, кинувши двох ранених.
– Лiворуч балкою, – кричав панiчно. – Та помагайте Борецькому.
І хапаючись один наперед другого, летiли в пострасi, як нiколи.
Враз машинально спинились. На лiвому крилi запалала перестрiлка. Прояснiло, а дехто став пiдлазити на горб.
– Хлопцi, червонцi вiдступають.
– А кулемети аж закашлювалися.
– Слава! – гримнуло й луна долиною скотилась. Кулеметам наче пельку позатикало.





