На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Якась благородна штабiстка, вилазячи на бричку, виявила радiсть.
– Я очень рада, Колечка[3 - Микола.], что проедемся. Засiделiсь больно в етом грязном местечке.
– Воно, щоправда, мало приемности iхати назад, – байдужо вiдповiдае Колечка, пiдпомагаючи панi вилiзти на бричку.
– Не всьо лi равно?! Лiш би прокататься. Свежая атмосфера, новие впечатленiя.
– Ах ти ж, короста чорносотенна, – не стримався мiй Гарковець i зняв крiс.
– Чекай. Притримай злiсть. Цим справi не поможеш.
– І така погань по наших штабах водиться?! Тут серце краеться з досади, кожну п’ядь землi лишаеш, наче себе частину, а iй любо проiхатись, однаково – куди б не iхати.
– Не суши, хлопче, даремно серця. Хiба в нас мало е старшин, що, крiм «частiна, курень, утрiмання», бiльш нiчого украiнського знати не хочуть! Хiба iм Украiна дорога? Вони за неi тiльки ховаються до часу, а про «Златокаменну матушку Москву мрiють».
І справдi. В наших вiйськових верхах засiло багато чужих людей, шкурникiв, запроданцiв чи активних хитрих ворогiв, що пiдтинають нашу справу. Чого, наприклад, полковник. Виноградов руйнував Гайдамацький полк? Не дбав про добробут козака, без набоiв кидав у тяжкi боi. Почув, що на «Юге Росii» заворушився Денiкiн. Отож знищити кращу частину, щоб, на випадок зустрiчi з бiлими завойовниками, Украiна не мала добрих бойових частин, вiйськовоi слави, гординi нашого козацтва.
І робилось це в найскрутнiший час, у липнi. Армiя трималася на волоску. Дух зневiри, безнадii захланно опановував найтвердiших. Ще й провокацiйнi чутки в частинах множились. Одного дня ширилась в полках трiвожна вiстка: Щербаков (рос. генерал) з Румунii наскочив з великою армiею на Кам’янець, знищив всю Директорiю, а самого Петлюру забрав з собою.
– Пропало все. Кидаймо фронт, рятуймося самi, – чулося голоси козацтва.





