На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І одинадцять пик, заскочених, дiйсно, що на слизькому, в телячiм переляку дивились на цiвки крiсiв.
– Зв’язать та мiцно. Варту на дорогу, бо тут не всi.
– Братва, что за ш… – вибiг з хати розпанаханий один. З комори вилетiло два напiвроздягнених.
– Петлюровци?! – роззявив багрову рябу пащеку один.
– Так, братiшечка. Не сподiвався? Ану, ставай-но пiд налигач, – порядкували хлопцi.
– Что? Меня! Красногвардейца! Петлюровская свора вязать?! Да я краснознамьонец…
– Давай злодiйську лапу, бо як тарахну, то зразу в очах сiро стане, – нетерпелививсь котрийсь.
З комори вийшла знемощiла служниця.
– Боже, що я бачу! – припала вражена до дверей. Нараз верескнула: – В’яжiть собак, рiжте, катуйте, – кричала в розпуцi. Пiдбiгла до козака: – Дайте, дайте рушницю, хай помщусь.
І вхопила крiс. Ми не перечили. Картина була незвичайна.
– Де перший злодiй! Де? – шукала божевiльними очима. – А, це ти, харцизо, починав?!
– Тавар… братци, дак етож самосуд… За…
Та блиснув перед очима вогонь, i вiн брикнув на траву у клубi диму.
– А це той гаспид, що й душив, – i коцнула другого.
– Панове, хлопцi! Згори летять вершники, – надбiг Славенко з варти.
– Утрьох лишiться тут, а решта на шлях у лаву швидко.
Щойно ми за ворота, а вершники в великiй хмарi походу були вже в кiлькох кроках.
Разом вогонь! i бризнули в куряву. Двох хропнуло. Хвилева мiшанина, крик – i банда вмить крутнула назад, аж iскри сипались коням з копит.
Це решта комунарiв, що бiгали по здобич на село. Скiльки iх, – не час було лiчити. З-за Глушковець зближалась шпарка стрiлянина: iнак був, що нашi вiдступають.
Не гаялись i ми, хоч дуже не спiшились, бо кожний мав коня, ще й одного в запасi. Бiльше мороки завдали бранцi. Було смiху i одного гуляки що, ледве волочив ноги, преспокiйно йшов у подвiр’я, розмахуючи пляшкою й вигукуючи:
Ми петлюрцов расабйом
І в камуне жiть будьом
Ех, ма, комуна, на-на-на-на…
Не лякався вiн, хоч ми рекомендувались йому справжнiми петлюрiвцями, хоч приставляли крiса до самого його червоного носа.
– Плевал я на Патлюрца с високой калакольнi. Я сам едiнственна панду на целую iх сотню гайдамаков.
А час минав, було не до комедiй. Тут спробували пословицi, тiльки навпаки: i тяжко кидати i шкода нести. «Залишили» за селом цих вiдважних розвiдчикiв.
Минувши Глушкiвцi, за Тарасiвкою найшли своiх. Дорогою обганяли штаб 7-i дивiзii.





