На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пекло на землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пекло на землі

Автор
Дата выхода
14 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Пекло на землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пекло на землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Віталій Юрченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.
Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль».
Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах.
Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
📚 Читайте "Пекло на землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пекло на землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Погнались, щодуху було, серединою села, повiльнiше пiшли на околицях, спускалися в долину. Я зажахся вiд спеки i втоми iз спрагою став пити з джерела. Власюк пiшов пiд гору й сховався у подвiр’i.
Задовольнив снагу i стало легше. Оглянувсь навколо: холодок, розкiшна благодать природи. З такою насолодою прилiг би, вiдпочав, забув би все. А за плечима строчить кулемет. Певне десь стялись нашi. І так щодня, нi хвилини супокою…
– Ай, за що ж це?! – почув, скочив крiзь перелаз, поминув клуню й бачу: Власюк мiй впав, а дядько хмолостяе цiпакою.
– Волоцюги! Вам воювати захотiлось. Оце влада, панування.
Кров люттю заграла. Пiдбiг i, не чуючись в руцi, вгатив прикладом в карк. Настиглий дядько брикнув з пiдскоком. Власюк пiднявся та за крiс.
– Остав! Нехай його Господь поб’е. Як не тепер, – колись скарае совiсть. Бiжiм…
– От супостат, – задихувався Власюк. – Я до порога «води подайте, а вiн, гадюка, з-за вутла ломакою вбамбурив. Ну й Подiлля…
Досадно було. Женуть нас. Кладемо життя за них.
Були й вiдрадно-свiтлi моменти щироi допомоги з боку селянства. Фронт у Глушкiвцях. З четою розвiдчикiв пiшов я пiд Ковалiвку (праворуч Глушковець), щоб забезпечити можливий наскок ззаду. Такi «номерi» – нам не диво. «Червонцi» скубали нас зi всiх бокiв, а найчастiше сiпали ззаду.
Пiшли i забарились. Доходимо до Ковалiвки, а з другого кiнця здiймаеться кубло куряви. Вглядаемось – бiльшовики. Не так то вже й багато, село в садках – пригiдне для пiхоти. Отже перетинають – рiшили.
Скочили в садки, складаючи плян наскоку. Головне, куди намiрились чорти. Коли б знаття, що вдаряться на Глушкiвцi: в оцiй дiрi б iх притиснути.
Сiльську тишу прорiзало кiлька глухих стрiлiв.
– Савко! – гукнув до Гаркiвця. – Пройдемось селом, а ти, – наказував Петру Музицi, – будь напоготовi.
Пiшли попiд тином. З-поза перелазу обiзвалось:
– Козаки! Не йдiть в село. Рятуй, Боже, там большаки. Оце влетiли i хазяйнують у попа, – злякано таемничив дядько.
– Скiльки iх? – пiдступаемо.
– А коней зо три десятки буде. Та ухарi такi, що рятуй, Боже. Я оце звiдти. Влетiли у подвiр’я i – бах, бах, рятуй, Боже. «Виходцi, церковний пес. Дайош монету й самогону».





