Шенгенська історія. Литовський роман

Брюнетка весело гукнула щось бармену i той за хвилину принiс iй горнятко кави i склянку мiнералки з м’ятним сиропом. М’ятний аромат дотягнувся до носика Барбори i вона, немов захищаючись вiд нього, iнстинктивно пiдняла до рота келих iз коньяком.

– Ви з Англii? – спитала брюнетка, знову обернувшись до Барбори.

– Нi. З Литви. А ви?

– Я звiдси, з Бельвiля. Народилася в Алжирi, але виросла тут!

Брюнетку звали Айша i вона раз по раз споглядала на лежачу бiля своiх нiг таксу в фiолетовiй тiлогрiйцi. Песик махав хвостиком, не зводячи очей iз сенбернара.

Порожня пластмасова пляшка з-пiд молочноi сумiшi випала з рученят малюка, грюкнулася об дерев’яну пiдлогу i покотилася до морди сенбернара. Валiд знову заснув, i Барбора поклала його у вiзочок.

– Скiльки йому? – спитала Айша.

– Сiм мiсяцiв.

– Моему тiльки чотири, – вона з любов’ю озирнулася на свiй вiзочок. – Ви сюди з чоловiком приiхали?

Барбора кивнула.

– Вiн роботу знайшов?

– Вiн – клоун, – на обличчi Барбори сама по собi виникла iронiчна посмiшка.

– Мiй також клоун! – критично вимовила брюнетка. – Пропонували йому хорошу роботу в унiвермазi, а вiн у таксисти полiз. Тепер його нi вдень удома немае, нi вночi!

– Нi, мiй справдешнiй клоун, – Барбора поквапилася виправити двозначнiсть. – Актор-аматор. Вiн у Вiльнюсi в рекламних акцiях працював, а тут наразi тiльки на вулицi… А на вулицi багато не збереш. Ось якби вiн французьку вивчив!

– Справжнiй клоун? – Кругленькi очi Айши спалахнули щирим зацiкавленням.

– Куди? – перепитала Барбора. – На ринок клоунiв?

– Ну, так, – закивала Айша. – Менi розповiдали, що коли iх багато, вони дуже смiшнi!

– А де цей ринок?

– Десь на рю де Севр, бiля унiверситетськоi лiкарнi!

– Рю де Севр, – повторила Барбi, намагаючись запам’ятати назву вулицi.

Озирнулася на бармена, попросила кави.

За вiкнами кав’ярнi звiдкiлясь засяяло сонце.

Вони обидвi – Айша та Барбi – обернулися, помiтивши промiння, що потрапило всередину кав’ярнi. Айша витягла жменю дрiб’язку та виклала дрiбними монетами бiля горнятка оплату за каву.

– Даруйте, а це ваша дитина? – обережно запитала Барбi, кивнувши на вiзочок.

– Ага, – на ходу кинула Айша, знiмаючи з вiшака свою фiолетову куртку.