Шенгенська історія. Литовський роман

– Ходiмо на кухню, там затишнiше!

Таня завела iх на маленьку кухню зi старою газовою плитою, умивальником, холодильником i квадратним столиком, за яким ледь могли б розмiститися четверо. Однак цього разу iм це вдалося.

Насамперед Таня увiмкнула електрочайник, що стояв на холодильнику. Сiли на табуретки.

– За тиждень сто двадцять фунтiв, – сказала вона доброзичливо. – Тiльки водою й електрикою користуйтеся економно. Тут ще двi пари живуть, i вам треба буде з ними домовитися про час: хто коли користуеться кухнею.

Інгрида кинула розгублений погляд на Марюса. Клаудiюс також глипнув запитально на однокласника.

– Це найнормальнiшi умови, – сказав той неголосно. – Особливо для вашого бюджету. Коли знайдете роботу, самi вирiшите: залишатися чи щось iнше шукати! Але дешевше в Лондонi нiчого не знайдете! Ще спасибi Танi скажете, – вiн глянув на господиню з удячнiстю.

Клаудiюс також дивився на неi, на ii волосся, по якому неможливо було визначити його натуральний колiр. Свiтло на кухню потрапляло з вiкна, але позаяк вiкно виходило на вузький бетонний колодязь i на залiзну драбину, що спускалася з рiвня вулицi до вхiдних дверей, то i розгледiти саме примiщення в його подробицях без увiмкненоi пiд стелею лампочки нiхто б не змiг.

– Гаразд, – видихнула Інгрида.

– Ви, будь ласка, зараз заплатiть, i я вам дам ключi, – наполегливо мовила Таня.

Отримавши грошi, вона пiднялася до чайника, що закипiв на холодильнику.

– Тiльки ви iх не загубiть! – Кiльце з чотирма ключами, дзенькнувши, опустилося на стiл. – І нiкому не вiдчиняйте! В усiх, хто тут живе, е своi ключi!

Інгрида кивнула.

Танi зателефонували на мобiльний, i вона вийшла, попросивши Марюса дочекатися ii.

– Ось бачите, навiть без застави, – сказав вiн iз гордiстю.

– А вона господиня? Вона що, росiянка? – зацiкавився Клаудiюс.

– Нi, господарi – араби, вони десь за кордоном, у Туреччинi. А вона у них орендуе та перездае. Інодi i сама тут ночуе.

– Де ночуе? – здивувалася Інгрида. – Тут же всього три кiмнати, й усi вони зайнятi!

– Не знаю, може, на кухнi. Але вона нормальна! Не турбуйтесь!

Через пiвгодини повернулася Таня.

– Пощастило вам, – сказала.