Шенгенська історія. Литовський роман

– Треба буде нове купити, – прошепотiв вiн, притулившись до ii теплого тiла.

– Ось заробиш i купиш! – прошепотiла вона у вiдповiдь.

– Зароблю i куплю! – пообiцяв Вiтас i припав до ii вуст.

Теплий запах чужого тепла проник у нiздрi Ренати. Поцiлунок, в який ii «завiв» Вiтас, видався нескiнченним i прагнув бути нескiнченним. І запах Вiтаса став раптом солодким, своiм, рiдним.

«Мое «я» закiнчилося», – пояснила раптом Рената чiтку, вчасно вихоплену, думку.

Але проникнути глибше в мозок простiй думцi не вдалося: дiвчина вже полинула в свiт iнших, безсловесних вiдчуттiв i прагнень, що вiдключають мозок, – у свiт, де слова стають музикою i втрачають свое словникове значення.

Роздiл 29. Париж

Якби йшов дощ, вона б точно нiзащо не погодилася йти до Пер-Лашез у вечiрнiх сутiнках. Не тому, що боiться цвинтарiв, а просто дивно i нерозумно гуляти з малюком у вiзочку не в просторому парку Бут Шомон неподалiк вiд будинку, а тiсними тротуарами у вуличному гаморi машин, якi розвозять парижан по домiвках пiсля закiнчення робочого дня.

Гумовi шини колiс вiзочка по-особливому шиплять на мокрому асфальтi. Дощ iшов уночi й уранцi, а вже вдень хмари покинули небо над мiстом, поступившись своiм мiсцем хмарам i розривам мiж ними, крiзь якi проглядала звична й яскрава небесна блакить.

Барбора зупинилася на пiшохiдному переходi. Дочекалася зеленого сигналу. Пiшла далi. Малюк у вiзочку спав. Вiн, мабуть, проспить усю дорогу до кладовища i назад.

«Якщо Андрюс буде щодня заробляти хоча б по тридцять евро, я залишу собi тiльки прогулянки з собакою», – подумала вона.

Мама малюка Лейла вже вдруге напружила Барбору. Вперше, тиждень тому, попросила пройтися з вiзочком в iнший бiк, до каналу Сан-Мартан, аби передати ii родичцi пакет зi спецiями. До них, мовляв, приiхала бабуся з Бейрута i привезла купу гостинцiв. Так вона сказала.

Тепер ситуацiя повторилася, тiльки якийсь далекий родич батькiв Валiда мав чекати Барбору бiля правого краю кладовища при кав’ярнi з дивною назвою «Добедодо».

Нескiнченна вервечка машин i моторолерiв iз увiмкненими фарами повзла бульваром. Моторолери поспiшали до своеi мети, об’iжджали застряглi в пробцi автомобiлi лiворуч i праворуч, протискуючись мiж машинами, зачiпаючи дзеркала заднього огляду i отримуючи взамiн у спину добiрну французьку лайку.