На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Орлеанська діва» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Орлеанська діва

Автор
Дата выхода
30 июля 2018
🔍 Загляните за кулисы "Орлеанська діва" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Орлеанська діва" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Вольтер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Орлеанська діва» – сатирична пародійна поема видатного французького письменника, історика, публіциста, просвітителя Вольтера (справжнє ім’я – Марі Франсуа Аруе; 1694–1778), в якій події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої святої) Жанни д’Арк представлені в бурлескному жанрі. Проте вістря сатири письменника в поемі скеровано не проти самої Жанни, а проти її нестерпно фальшивого церковного культу. Видана анонімно, «Орлеанська діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера й здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття.
📚 Читайте "Орлеанська діва" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Орлеанська діва", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн коле, рiже, голови стина, —
I враз туди пробився, де завзято
Криваве Жанна вiдбувае свято.
Як два потоки, линучи в полях
З високих гiр пiд буряну годину,
Зiллються, хлiборобовi на страх,
В одну рiку – i всю поймуть долину, —
Так Жанна вдвох iз Дюнуа буйним
На бриттiв махом кинулись одним.
Вони так палко сiкли та рубали,
Так ворогiв неутомленно гнали,
Аж опинились, де й самi не знали.
Нема британцiв, та й своiх нема, —
А вже навколо нiч стоiть нiма.
«За Францiю!» – гукнули без вiдмови —
І зупинились тихо край дiброви,
При мiсяцi шукаючи, куди
Ударитись, щоб не знайти бiди.
Шкода! Анi признаки, нi дороги,
А втома й голод мукою печуть…
Яка користь у бiса з перемог,
Коли немае де по нiй заснуть!
Так корабель без керми, без вiтрила
В руках Нептуна iграшка безсила.
Аж раптом пес, надбiгши з-за кущiв,
Надiю на рятунок iм явив;
Вiн зблизився, вiн гавкае, плигае,
Хвостом своiм привiтливо махае,
Вперед бiжить, вертаеться до них…
Коли б, здаеться, говорити мiг,
Сказав би так: «Не гайтеся, панове,
За мною iдьте.
Героi нашi зрозумiли вмить.
Що каже вiн, не вмiвши говорить,
I рушили поспiшно в путь-дорогу,
За Францiю шлючи молитву Богу
Та комплiменти правлячи гучнi
Одно одному за дiла страшнi.
Хоч мимохiть, залюблено i хтиво
Одважний рицар поглядав на Дiву,
Та вiдав: певна цяцьочка мала
Для Францii у неi зацвiла,
I хто зiрве дочасно квiт той любий,
Той рiдний край свiй доведе до згуби.
Шляхетний муж, вiн стримував жагу,
Отчизну згадуючи дорогу.
Проте, коли священному ословi,
Бiля коня ступаючи в дiбровi,
Спiткнутись трапилося, на бiду, —
Наш Дюнуа красуню молоду
Обняв за стан, щоб iй опору дати,
А дiвчина, бажавши, певне, спати,
Схилилася до нього, як мaла.
Тож близькiсть помiж них така зайшла,
Що, поки нашi подорожнi мчались,
Уста iх щохвилини зустрiчались,
Щоб говорити зблизька, не здаля,
Про рiдний край, вiйну та короля.
Розказують, принаднице Авроро
,
Що Карл Дванадцятий тебе до двору
Не зважився прийняти анiяк —
І рацiю суворий мав вояк,
Гроза для вiнценосцiв те кохання:
Було б з тобою затяжке змагання.











