На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Орлеанська діва» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Зарубежная литература, Зарубежная поэзия. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Орлеанська діва

Автор
Дата выхода
30 июля 2018
🔍 Загляните за кулисы "Орлеанська діва" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Орлеанська діва" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Вольтер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Орлеанська діва» – сатирична пародійна поема видатного французького письменника, історика, публіциста, просвітителя Вольтера (справжнє ім’я – Марі Франсуа Аруе; 1694–1778), в якій події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої святої) Жанни д’Арк представлені в бурлескному жанрі. Проте вістря сатири письменника в поемі скеровано не проти самої Жанни, а проти її нестерпно фальшивого церковного культу. Видана анонімно, «Орлеанська діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера й здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття.
📚 Читайте "Орлеанська діва" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Орлеанська діва", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
]
(Його за Марса взяв би давнiй свiт),
Ля Гiр, Сентрайль, уставши рано-вранцi,
Рiшмон з Трiмуйлем покидають шанцi
I всi кричать на сотню голосiв:
«Де вороги? Подайте ворогiв!»
Не довго ж iм того чекати бою:
Тальбот, ясним прославлений умом.
У засiдцi, ще й не з одним полком,
Чекав на них пiд брамою мiською.
Тальбот уже давненько перед тим
Амуром i Георгiем святим
Поклявся, що ввiйде-таки до мiста.
В його душi була жага двоiста:
Луве дружина, як вiдомо нам,
Палким цвiла до нього почуттям,
I наш герой, опрiч мiськоi брами,
Завоювать хотiв i серце дами.
Тож тiльки вийшли нашi вояки —
Тальбот на них послав своi полки,
Але французи встояли, смiльки.
Поля прославленого Орлеана,
Вам од потомкiв похвала i шана,
Завзятi рицарi на довгий час
Людською кров’ю угноiли вас.
Анi Фарсал, нi Мальплаке, нi Зами
Криваве поле, вкрите мертвецями,
Нi жодне бойовище в давнинi
Страшнiшоi не бачили борнi.
Списи, дрiтки i легкоперi стрiли
Лiтали, розбивалися, дзвенiли;
Пiд копитами диких скакунiв
Стогнали тяжко сотнi воякiв;
Мечi палали iскрами ясними,
Аж навiть сонце блiдло перед ними;
По муравi, блискучiй вiд роси,
Котились руки, голови, носи.
Всi ангели вiйни з небес високих —
I смертi вiстiвник, i Михаiл,
I переможець диких перських сил
До вчинкiв придивлялися жорстоких,
До вiкопомних подвигiв i дiл.
Михайло терези вхопив широкi
Уживанi всякчас у небесах,
I важити почав на терезах
Французький запал i англiйський спокiй.
Героi нашi на вазi отiй,
Бiдахи, вийшли легшими, нiж бритти:
Тальбот iх переважив знаменитий,
На цьому i кiнчився суд святий.
Тодi Рiшмона ранив спис тяжкий
У мiсце, що сiдати ним годиться;
Сентрайля – в ногу, бистру до ходи,
Ля Гiра – ох! Я не скажу куди,
Та жаль його коханки-чарiвницi!
В мулке болото Ля Трiмуйль загруз —
І руку славний там зламав француз.
Тодi ж то всi, побитi й невеселi,
Вернули в мiсто i лягли в постелi.
Так сила Божа покарала iх,
Що, бач, Дениса пiдняли на смiх.
Господь, як хоче, милуе й карае,
Кенель сказав це, годi й мiркувать
;
Усiм вiн лиха присудив зазнать,
Бастарда лиш одного виключае.
Тож рицарi, знеможенi вiд ран,
Вертаються на ношах в Орлеан,
І Жанну проклинаючи, i долю, —
А Дюнуа по бойовому полю
Лiтае, наче блискавка ясна.











