Орлеанська діва

Пiсня друга

Жанна, дiставши зброю вiд святого Дениса, рушае до Карла VII в Тур; що вчинила вона по дорозi i як дiстала свiдоцтво про дiвочу чистоту.

Щасливий, хто зрива вiнок дiвочий!

Це любий скарб; та серце полонить,

До себе милi привернути очi, —

Ось найдорожча i найкраща мить!

Навiщо рвати квiтку самохiть?

Нехай любов ii даруе вiльно.

Тлумачники нам зiпсували сильно

Прекрасний текст; як звiритись на них,

То кожна радiсть – непрощенний грiх.

Ладен за те я книгу iм зложити;

Я там навчу, як слiд людинi жити,

Я доведу, що тiшитися нам

Наказуе закон природи сам.

У цiм трудi, ясноi вартий слави,

Святий Денис пiдмогу дасть менi:

Недарма ж я про нього склав пiснi.

Тимчасом, мiй читальнику ласкавий,

Вернiмось до його святоi справи.

В Шампанi, де простягся ряд стовпiв

,

Оздоблених пташками гербовими,

На знак, що Лотарiнгiя за ними,

Був городок, як сотнi городкiв;

Та не умре iм’я його довiку,

Бо жертву вiн прекрасну i велику

Для Францii та короля зложив.

Про Домремi озвуся я хвалою, —

Хай з уст в уста iде вона луною!

О Домремi! Серед твоiх долин

Нема нi персикiв, анi цитрин,

Нi золота, нi чистих вин шипучих, —

Та Жанну ти родив для дiл могучих

.

Кюре, що всюди, де лише бував,

Свое насiння щедро розсiвав, —

Колись чернець, – охочий до осанни,

А також i до чарки та до панни —

Такий був батько героiнi Жанни.

Стан покоiвки, круглий та гладкий, —

Ось форма, що ii отець святий

Обрав, щоб вилити це дивне диво.

В шiстнадцять лiт, моторну та вродливу,

До корчми Жанну вiддали служить:

Їй конi там доручено глядiть.

Рiшуча, горда, чесна у звичаi,

Вона очима, як зiрками, сяе;

Зубiв, як перлiв, тридцять два блищить,

Скрашаючи рожевого iй рота,

І вся ii струнка, мiцна iстота

Серця такою свiжiстю п’янить,

Аж цiлувати всiх бере охота.

Хоч перса й темнi, а зате твердi,

Знадливi й для поважного суддi,

І для священика й для капiтана.

В’юнка, весела, дужа та рум’яна,

Вона спочинку не дае рукам,

Слугуючи i простим, i панам, —

А мимохiдь дасть ляпаса гучного

Нахабi, що безстидно ухопив

Їi за груди чи за повну ногу;

Працюе, носить вина iз льохiв,

Годуе конi, чистить, напувае, —

Чи, сiвши верхи, чвалом iх пускае

Незгiрш вiд славних римських воякiв.