Орлеанська діва

Вiн б’е, плюндруе, валить мури вiн,

Серед страшних пожарищ i руiн

Кров проливае, вимага данину,

Солдатам кида й матiр i дитину,

Черниць гвалтуе пiд жорстокий смiх,

П’е вина в бернардинцiв боязких,

Карбуе грошi з золота святих

I – ворог Дiвi та Господнiй тайнi —

Монастирi перетворяе в стайнi.

Отак, бувае, гостi незагайнi,

Вовки отару сонну опадуть,

Овець лякливих, беззахисних рвуть,

А пастушок iз нiмфою стрункою

Спить у солодкiм, краснiм супокоi,

I пес його, не знаючи турбот,

Недоiдки жуе на повен рот.

Та з височин ясного апогею

Святий Денис, ласкавий наш патрон

,

Французький бачить в небезпецi трон,

І королiвську стоптану лiлею,

I кров, i дим, що в’еться над землею,

І Карла, що народ свiй занедбав

Для пестощiв солодких i забав.

Святий Денис для Францii, – те саме,

Що Марс для давнiх римських воякiв,

Паллада для афiнських мудрецiв…

А втiм, не будем гратися словами:

Один угодник вартий всiх богiв.

«Нi, присягнусь, – вiн каже, – не здолаю

Дивитись довше на страждання краю,

Де вiри правоi пiдняв я стяг:

Святий вiнець у ворога в руках,

Рiд Валуа[35 - Валуа – королiвський рiд у Францii; першим королем з дому Валуа був Фiлiпп VI (1328–1350), а останнiм – Генрiх III (1574–1589).] примушений конати,

I вороги, що брат iм – Генрiх П’ятий

,

Законного властителя женуть

Із краю рiдного в незнану путь!

Хоч я святий, та Бог менi пробачить:

Менi британцiв гидко навiть бачить,

Бо я напевне вiдаю з Письма,

Що цей народ пойме невiри тьма,

I вiн Господнi приписи зламае,

I римську праву церкву занедбае,

I образ папи спалить на вогнi.

Навiщо ж зволiкатися менi?

Моi французи в вiрi будуть жити,

Єретиками стануть гордi бритти, —

Тож час наспiв за лихо iм сплатити,

Яке цi дикi марнослови злi

В майбутньому посiють на землi».

Так говорив вiстун святих законiв,

До молитов додаючи прокльонiв;

Тодi ж таки нещасний Орлеан[36 - Орлеан – велике торговельне мiсто – фортеця на рiчцi Луарi, важливий стратегiчний пункт. Падiння Орлеана позбавило б Карла VII пiдпори в центрi Францii.]

Зiбрав на раду славних громадян, —

Англiйська-бо неумоленна сила

Його тодi зловiсно обложила.