На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Українська модерна проза» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Українська модерна проза

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Українська модерна проза" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Українська модерна проза" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Антологія «Українська модерна проза» представляє майже невідомі твори переважно забутих письменників початку XX сторіччя – Марка Черемшини, Євгена Мандичевського, Василя Пачовського, Івана Липи, Євгенії Ярошинської та багатьох інших. Щоб якнайповніше зазнайомити читачів з працями саме цих, забутих митців, поза увагою залишені хрестоматійні модерністські творіння класиків нашої літератури – Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка.
Також обійдено увагою українську модерністську поезію, оскільки вона практично вся вже була опублікована як в окремих авторських збірках, так і в антологіях (зокрема в книгах «Невідоме Розстріляне Відродження» та «Львівська Антологія», які вийшли друком у видавництві «Фоліо»).
Переважна більшість оповідань та повістей, які війшли до цієї антології, походить з давніх часописів – «Літературно-Наукового Вістника», «Української Хати», «Ілюстрованої України», «Будучини», «Буковини», «Шляху», «Шляхів Мистецтва» та інших.
Завершують книгу спогади Петра Карманського про львівську богему; Галини Журби, Павла Богацького та Клима Поліщука – про київську. Справжнім відкриттям для читачів стане публікація дуже відвертої автобіографічної повісті Клима Поліщука «Світ червоний», де зображені відомі київські поети і прозаїки 1917—1919 років.
На жаль, ранній період українського модерну тривав не довго. Перша світова війна внесла свої корективи, а нова доба вимагала вже інших творів.
📚 Читайте "Українська модерна проза" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Українська модерна проза", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мене очарувала далечiнь долини за мною, я не видiв в нiй великого спаду, нi великоi висоти вгорi, на якiй стояв i любувався тим достроем.
Іду поволi, плентаюся мiж корчами, гублю дiйснiсть, минувшину i стаю легким, вiльним, а херувими осiняють мою душу такою поезiею, що плачу з утiхи.
Замчище мохом поросло, замiсть молодят в обiймах, рiснi повоi пригортають старi тесанi каменi. Зiлля i цвiти заховують пам’ятку молодостi, любовi.
Тiнню входив я з фасаду в мармурову глибiнь сiней, у спiралi тихих коридорiв й оглядав у тiнистiй величi саль свiтла, що вийшли з безсмертноi волi геройських душ i вернули так загадково, що годi вислiдити, звiдки тут взялися.
Виходжу поволi у такiм забуттi, у такiм духовнiм скупленнi, що не чую нi свого руху, нi вiддиху.
Ступенi пiдо мною виджу, як крiзь сон, зiлля найшло свое тепло у студенiм каменi.
Я опинився коло крайноi колюмни, кучерявi корчики розсипанi коло неi, очi перебiгли по широкiй пiдставi колюмни, i я заки розглянувся – застив на мiсцi, як вiд грому.
На краю пiдстави i я – i не я.
Струменi морозу прошибли мене й обняли залiзними обручами, я подався вбiк i полетiв стрiлою вiд замчища.
На бережку за корчами охолов страх, але те, що я видiв, опанувало мене.
Я прилiг до румовища й слiджу.
Таемничоi появи не видко, але в менi дрижить непохитна, глумлива певнiсть, що вона не лиш не ворухнулася з мiсця, але навiть не завважала мене.
Стежу пильно, довкола погода i така тишина, що нi листок не здригне. Пригадую собi, що нинi не видiв я ще нi одного чоловiка, нi звiряти навiть.
Чоловiк закутаний в чорне, як вугiль, простирадло, сидить i глядить уперто перед себе, а його очi свiтять з пiдлоб’я так, що не видко зiниць, лиш блискучi бiлки.











