На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Українська модерна проза» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Українська модерна проза

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Українська модерна проза" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Українська модерна проза" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Антологія «Українська модерна проза» представляє майже невідомі твори переважно забутих письменників початку XX сторіччя – Марка Черемшини, Євгена Мандичевського, Василя Пачовського, Івана Липи, Євгенії Ярошинської та багатьох інших. Щоб якнайповніше зазнайомити читачів з працями саме цих, забутих митців, поза увагою залишені хрестоматійні модерністські творіння класиків нашої літератури – Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка.
Також обійдено увагою українську модерністську поезію, оскільки вона практично вся вже була опублікована як в окремих авторських збірках, так і в антологіях (зокрема в книгах «Невідоме Розстріляне Відродження» та «Львівська Антологія», які вийшли друком у видавництві «Фоліо»).
Переважна більшість оповідань та повістей, які війшли до цієї антології, походить з давніх часописів – «Літературно-Наукового Вістника», «Української Хати», «Ілюстрованої України», «Будучини», «Буковини», «Шляху», «Шляхів Мистецтва» та інших.
Завершують книгу спогади Петра Карманського про львівську богему; Галини Журби, Павла Богацького та Клима Поліщука – про київську. Справжнім відкриттям для читачів стане публікація дуже відвертої автобіографічної повісті Клима Поліщука «Світ червоний», де зображені відомі київські поети і прозаїки 1917—1919 років.
На жаль, ранній період українського модерну тривав не довго. Перша світова війна внесла свої корективи, а нова доба вимагала вже інших творів.
📚 Читайте "Українська модерна проза" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Українська модерна проза", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Але це недалеко до егоiзму: жити тiльки для власноi слави. Забути все… Нi, я не можу… Голоднi, нещаснi люди.
– Забудь, забудь, забудь! – промовила вона. – Ти великий, ти дужий. Живи для себе i для гучноi слави.
Вiн гордо пiдняв голову i пiшов поруч з нею.
– Що це там червонiе на шляху?
– Це червонi троянди, що кидае тобi пiд ноги слава.
Вiн гордо пiдвiв голову, але йому здавалося, що вона сама схиляеться, як зiв’яла квiтка.
– Що це там бiлiе на шляху? – запитуе вiн знов.
– Не придивляйся, бо впадеш.
Вiн подивився й побачив бiлий кiстяк, що лежав край дороги i дивився в високе небо глибокими ямами, де колись були живi очi, мов блискучi зорi, вiн неначе глузував зi своiх великих замiрiв.
Соромський знов пригадав тее, що забув:
– А там унизу, вони чекають, сподiваються, може, клянуть мене? Нащо я iм кинув надiю? Нащо обiцяв бiльш, нiж вони прохали? Але я зроблю те, що казав. Я принесу iм сподiване щастя.
Вiн напружував останнi сили. Серце в нього нерiвно й швидко трiпалося.
– Порятуй мене! Змилуйся! Перев’яжи менi моi рани, з яких дзюрчить кров! – прохав вiн у своеi поводарки.
– Я не сестра-жалiбниця. В мене немае жалю. Я пiдтримую дужих, а ти кволий.
– Нащо ти мене дурила?
– Ти сам себе дурив.
Вiн впав. Коли розплющив очi, то тiльки побачив останнiй соняшний промiнь, що свiтив на нього i одбивався на високiй скелi.
– Вона мене одурила. Я не великий, я кволий робак я, не пророк, не поет.
Вiн важко дихав, хапаючись за камiння, що котилося в якусь безодню. Кров з його потомленого тiла й пораненого серця бiгла червоними, тоненькими струмочками на шлях.
– Коли б знати напевно, що там десь, як у бухгалтерськiй книзi, списана доля планет, господарств, народiв i кожноi людини i нiчого не можна переробити, тодi я б казав iм: «Мовчiть, корiться!» Тепер я не можу цього казати.











