Шляхом бурхливим

«Висипався хмiль з мiшка…» Понасипали ви хмелю, та в чужi кишенi…

Наливайковi дуже неприемно було чути це вiд запорожця. Вiн i сам колись мiркував так, але тепер справа була iнша: вiн вже мав i добру хату, i винницю, i пасiку, i добру худобу, i навiть держав шинок спiльно з одним заможним козаком. Правда, служба козацька тут була важка й небезпечна, але життя на слободах, на його погляд, не можна було й рiвняти з колишнiм життям на Правобережжi, що було ареною вiйн та бiйок гетьманiв за булаву та диких нападiв татар, спiльникiв гетьмана Дорошенка.

Тепер старшина жила панами на всю губу i навiть запрошувала до себе поселенцiв, даючи iм, як i московський уряд, деякi пiльги, набуваючи собi таким чином «пiдданих».

Коли проходили пiльговi роки, «пiдданi» починали вiдробляти цi «пiльги» спочатку день або два на тиждень, а далi й бiльше.

– Не сердься, Павле, давай краще вип’емо, – сказав, щоб спинити неприемну розмову, Наливайко.

– А скажи, козаче, – звернувся бакаляр до запорожця, – чого це тобi забажалося перекинутися у старцi? Ти, мабуть, характерник?

Бакаляр давно вже хотiв поспитати про це запорожця, але за полюванням та кабаном якось забув. Запорожець крутнув вуса й усмiхнувся.

– Я ж казав тобi, що це навчив мене ваш воевода.

Старий винник, що спав саме в той час, коли приiхала мажа до винницi, i через це не бачив переодягнутого в старця запорожця, здивовано подивився на нього.

– Що? – спитав вiн, – хiба що чути з-за порогiв, або з Гетьманщини? Хiба й Попович набив оскомину Москвою, як i Брюховець-кий? Щось дуже швидко!

Поповичем вiн прозива гетьмана Самойловича, здогадався Дорош.

– Нi, цього нема. Попович держиться Москви, як воша кожуха… в нього тiльки й думки, щоб повалити Дорошенка.

– Ну, а Дорошенко що ж?

– А Дорошенко давно вже стоiть на однiй нозi. Хоче передати клейноди запорожцям, щоб обрали нового гетьмана.

– Що ж вiн, усе з татарвою?

– З татарвою.

– Догетьманувався Петро зi своею татарвою до того, що вже й гетьманувати нема над ким: усе Правобережжя сунуло на слободи вiд хазяйнування татар… – сказав Наливайко.

– Та гетьманiв, – додав п’яний вже бакаляр.